Межа Фундації. Айзек Азимов

щоб підкреслити колір очей. (Протягом останніх десяти років поміж чоловіків стало модним користуватися тінями різноманітних відтінків.)

      Він не був бабієм. Вів спокійне життя з дружиною, але ще не зареєстрував своїх намірів стати батьком, про якусь таємну другу партнерку теж нічого не було відомо. Цим він також відрізнявся від Тревіза, який міняв співмешканок так само часто, як і свої горезвісні агресивно яскраві паски.

      Не було майже нічого, що не розкопав би про депутата департамент Коделла, а сам Коделл тихо сидів у кутку кімнати, як завше випромінюючи гарний настрій.

      Бранно сказала:

      – Депутате Компор, ви добре прислужилися Фундації, але, на жаль для вас, ця послуга не з тих, за які можна хвалити прилюдно чи віддячувати у звичайний спосіб.

      Компор усміхнувся. Зуби в нього були білі й рівні, і на якусь мить у голові Бранно промайнула лінива думка, чи не всі мешканці сектора Сіріуса мають такий вигляд. Розповідь Компора про походження із цього особливого, доволі периферійного регіону підкріплювали слова його бабці по матері, яка також була світловолоса та синьоока й стверджувала, що її мати походить із сектора Сіріуса. Та, за даними Коделла, на підтвердження цього не було жодного переконливого доказу.

      Це ж жінки, казав він, вона могла вигадати собі далеких та екзотичних предків, щоб збільшити свою чарівність і вже й так загрозливу для чоловіків привабливість.

      – То он які, по-вашому, жінки? – холодно запитала його Бранно, а Коделл усміхнувся й промимрив, що, звичайно ж, мав на увазі звичайних жінок.

      Компор сказав:

      – Не конче, щоб про мою послугу знав народ Фундації – достатньо лише вас.

      – Я знаю і не забуду. А ще я не дозволю вам думати, ніби ваші обов’язки на цьому закінчилися. Ви взяли складний курс і мусите рухатися далі. Ми хочемо знати про Тревіза більше.

      – Я розповів вам про нього все, що знаю.

      – Може, це для того, щоб я вам повірила. Може, навіть для того, щоб ви повірили самі собі. Хай там як, відповідайте на мої запитання. Ви знаєте джентльмена на ім’я Янов Пелорат?

      Лоб Компора зморщився, проте лише на секунду, а потім знову ж став гладеньким. Він обережно сказав:

      – Можливо, я впізнав би його, якби побачив, але його ім’я не викликає в мене жодної асоціації.

      – Він науковець.

      Компорів рот округлився в доволі презирливе, але беззвучне «О?». Ніби він був здивований тим, що мер очікує, наче він знає науковців.

      Бранно сказала:

      – Пелорат – цікава особистість, яка з власних причин мріє відвідати Трентор. Депутат Тревіз супроводжуватиме його. А тепер, оскільки ви були добрим другом Тревіза і, ймовірно, знаєте, як він мислить, скажіть мені: як ви думаєте, чи погодиться Тревіз летіти на Трентор?

      Компор відповів:

      – Якщо ви простежите, щоб Тревіз потрапив на борт корабля і якщо корабель прямуватиме на Трентор, то який у нього ще вибір? Ви ж не думаєте, що він збунтується й захопить корабель.

      – Ви не розумієте.