Межа Фундації. Айзек Азимов

її вже чекав Лайоно Коделл. Він сказав:

      – Я слухав усю розмову, мере. Ви були надзвичайно терплячі.

      – А тепер я надзвичайно втомлена. Мені здається, що цей день тривав сімдесят дві години. Тепер машину поведете ви.

      – Добре, але скажіть мені… Чи біля будинку справді був генератор психічних перешкод?

      – О, Коделле, – втомлено відповіла Бранно. – Ви ж краще знаєте. Ну яка була ймовірність, що хтось за нами спостерігатиме? Ви ж не думаєте, що Друга Фундація стежить за всім скрізь і завжди? Я не така романтична, як молодий Тревіз; він може так думати, але я ні. Та й навіть якби це було так, якби очі та вуха Другої Фундації були всюди, хіба ГПП не викрив би нас відразу? Хіба в цьому разі його використання не показало б Другій Фундації, що є якийсь захист від її сил, щойно вони виявили б ментально непрозорий регіон? Хіба таємниця існування такого захисного поля – доки ми не будемо готові використати його на повну – не цінніша не лише за Тревіза, а й за нас із вами? І все ж таки…

      Вони були в наземній машині, Коделл сидів за кермом.

      – І все ж таки… – сказав Коделл.

      – Що «і все ж таки»? – запитала Бранно. – О, так. І все ж таки цей молодий чоловік розумний. Я разів шість по-різному обізвала його дурнем лише для того, щоб він знав своє місце, але він не дурень. Він молодий і прочитав забагато романів Аркаді Дарелл, які змусили його вважати, що саме так і влаштована Галактика, але він також кмітливий і буде шкода його втратити.

      – Ви впевнені, що ми його втратимо?

      – Цілковито, – із сумом відповіла Бранно. – Однаково так буде краще. Нам не потрібні юні романтики, які готові сліпо кинутися в бій і вмить розтрощити те, що ми створювали, мабуть, не один рік. Крім того, він служитиме меті. Він точно приверне увагу Другої Фундації – знов-таки, якщо вони існують і справді цікавляться нами. А поки їхню увагу прикуто до нього, вони, можливо, не зважатимуть на нас. Можливо, нам пощастить більше й ми не просто залишимося непоміченими: сподіваймося, що вони, можливо, викриють себе, занепокоївшись через Тревіза, і дадуть нам змогу й час подбати про контрзаходи.

      – Отже, Тревіз притягує блискавку.

      Губи Бранно скривилися.

      – О, це та метафора, яку я шукала. Він наш громозвід, який поглине удар і захистить нас від шкоди.

      – А цей Пелорат, який теж опиниться в блискавки на шляху?

      – Він теж може постраждати. Цьому не зарадиш.

      Коделл кивнув.

      – Що ж, ви знаєте, як казав Сальвор Гардін: «Ніколи не дозволяйте вашій моралі заважати вам чинити правильно!»

      – Зараз у мене немає моралі, – пробурмотіла Бранно. – Відчуваю лише як кістки ниють. І все ж я могла б назвати низку людей, яких погодилась би втратити радше, ніж Ґолана Тревіза. Він вродливий молодий чоловік. І, звичайно, він це розуміє. – Ритм її слів почав плутатися, вона заплющила очі й задрімала.

      3. Історик

1

      Янов Пелорат був сивий, і в стані спокою його обличчя здавалося доволі порожнім. Він рідко бував у якомусь іншому стані. Він мав середні зріст і вагу й зазвичай рухався