Знайди мене. Зоряна Лешко

рубець, опущені плечі чоловіка, розгубленість і паніка дівчинки, коли вона побачила свого тата таким, його вимучена усмішка і «все буде добре», її останній погляд на нього. Погляд, у якому змішалось так багато: острах, цікавість і майже ненависть у відповідь на його усмішку…

      Іван перевів погляд на постер Реброва на дверях і спробував зосередитись на мріях про Великий Футбол. Ось він потрапляє в молодіжну збірну – найкращий у своїй групі, наймолодший у клубі, наймолодший і найперспективніший у збірній країни. Франція, Італія, Іспанія… Стадіони скандують його ім’я…

      Марічка з довгою густою гривкою, яка ховає пів обличчя, соромлива Ілона, котра часто впадає у крайнощі…

      Іван усвідомив, що нарешті розуміє її часом дуже дивну поведінку. Чому в не своїй компанії Ілона стає надміру жвавою, трохи аж занадто розкутою, голосно сміється, привертає увагу. Вона думає, що не може посісти гідного місця в компанії просто так, і не в останню чергу винна в цьому Анеля. І нічого не можна зробити, нічим не допоможеш Ілоні, Марічці, ще багатьом людям. А це було б так круто – здаватися справжнім чарівником…

      Іван уявив собі інші перспективи: він здобуде фах хірурга, а тоді поїде вчитися за кордон. Він стане першим в Україні дипломованим пластичним хірургом. Справжнім пластичним хірургом, який зможе виправити найскладніший випадок. Відкриє власну клініку, до нього їхатимуть з усієї країни, навіть з-за кордону…

      Відомих футболістів багато, а він може стати тим, про кого потім скажуть: перший в Україні!

      – Та хто б сумнівався!

      Іван чомусь одразу ж зрозумів, що це до нього, і повільно повернувся.

      – О, – Микола вишкірився, розвалившись у кріслі, – а він навіть зразу в’їхав.

      Клас замовк. Перша сутичка в новому навчальному році, і це вперше Микола відкрито виступає проти Івана.

      – Ти про що?

      – Та я те-е прошу! Захотів футбол – маєш. Хочеш бути лікарем – будеш. Предки бабло кожен день косять, підмажуть де треба, і всьо буде тіп-топ.

      – Ти дурень? Яке бабло кожен день?

      – Ой-йо-йой! А ти тіпа не в курсах. Усі лікарі беруть на лапу.

      Іван завмер, а тоді зірвався з місця й підійшов до останньої парти.

      – Забери свої слова назад…

      – А то шо, – Микола ледь примружив очі й підібрав ноги, – удариш мене?

      – Мої батьки не такі. Забери свої слова назад.

      Микола повільно підвівся й заговорив несподівано серйозно та чітко.

      – Усі лікарі беруть гроші на руки. Або подарунки. І твої батьки не виняток. Чи ти думаєш, що на одну їхню зарплату ходиш у спортивну школу і вбираєшся в імпорт? Ти озирнись. Крім тебе, так шикує тільки Ілона, і то лише тому, що в неї мама – човник2 і не злазить з баулів, але вона чесно заробляє. А твої? Чи ти ніколи не був у них на роботі? Нічого не бачив і не чув?

      – …Лікарю, скільки з нас?

      – Андрію, купіть дитині вітаміни…

      Кров ударила Іванові в обличчя, аж запекло. Микола, переможно усміхаючись, навмисне повільно опустився в крісло. Пролунав дзвінок, і зразу ж у клас увійшла математичка.

      – Добрий