Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

назвою «Фрагмент із Велбека». Імовірним автором є Сіона Атрідка. Учасниками розмови є сама Сіона та її батько Монео, що (як твердять усі історії) був мажордомом і головним помічником Лето ІІ. Діалог датується часом, коли Сіона була ще підлÍткою, а батько відвідав її в Школі Рибомовок у Фестивальному Місті Онні, найбільшому населеному центрі планети, відомої тепер як Ракіс. Згідно з ідентифікаційними документами рукопису, Монео прийшов до доньки таємно, аби перестерегти, що їй загрожує загибель.

      Сіона: Як ти витримав з ним стільки, батьку? Він убиває тих, хто поряд. Це всі знають.

      Монео: Ні! Ти помиляєшся. Він нікого не вбиває.

      Сіона: Ти не мусиш брехати мені про нього.

      Монео: Я кажу те, що думаю. Він нікого не вбиває.

      Сіона: Тоді як ти поясниш смерті, про які всім відомо?

      Монео: Убиває Черв. Черв є Богом. Лето живе на лоні Бога, але нікого не вбиває.

      Сіона: То як же ти вижив?

      Монео: Я вмію розпізнавати Черва. Бачу це з його обличчя та рухів. Знаю, коли наближається Шай-Хулуд.

      Сіона: Він не Шай-Хулуд!

      Монео: Ну, так називали Черва за фрименських часів.

      Сіона: Я читала про це. Але він не є Богом пустелі.

      Монео: Мовчи, дурне дівча! Ти нічого про це не знаєш.

      Сіона: Я знаю, що ти боягуз.

      Монео: Як мало ти знаєш. Ти ніколи не стояла на моєму місці й не бачила зміни в його очах, у рухах його рук.

      Сіона: Що ти робиш, коли наближається Черв?

      Монео: Іду геть.

      Сіона: Це розсудливо. Він убив дев’ятьох Дунканів Айдаго, про яких ми знаємо напевно.

      Монео: Кажу тобі: він нікого не вбиває!

      Сіона: Яка різниця? Лето чи Черв – тепер вони одне тіло.

      Монео: Але ж це дві різні особи – Лето-Імператор і Черв, Що Є Богом.

      Сіона: Ти божевільний!

      Монео: Можливо. Але я служу Богові.

* * *

      Я найпалкіший спостерігач за людьми серед усіх, хто коли-небудь жив. Спостерігаю за тими, що всередині мене і ззовні. Минуле й теперішнє можуть дивно перемішуватися й переплітатися в мені. Під час метаморфози, яку проходить моє тіло, чуття чудовим способом змінюються. Так, наче я відчуваю все з безпосередньої близькості. У мене винятково гострі слух і зір, а ще нюх, який дає змогу напрочуд точно все розрізняти. Я можу виявити й розпізнати феромони в кількості трьох часток на мільйон. Я знаю. Я це перевіряв. Вам мало що вдасться приховати від моїх чуттів. Думаю, ви б жахнулися, довідавшись, що` я можу визначити з самого тільки запаху. Ваші феромони розповідають мені, що ви робите або збираєтеся зробити. І ваші жести чи поза! Я пів дня стежив за чоловіком, який сидів на лаві в Арракіні. Він був потомком наїба Стілґара в п’ятому коліні, та навіть не знав про це. Я вивчав нахил його шиї, обвислу шкіру під підборіддям, вологу довкола ніздрів, пори за вухами, пасма сивого волосся, що спадали з-під каптура древнього дистикоста. Він так і не помітив, що за ним стежать. Ха! Стілґар здогадався би про це за секунду-другу. Але той старий лише чекав когось, хто так і не