Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Бабі завела «Веспу» і на повній швидкості помчала до площі Мадзіні. Зупинилась перед маленьким двором із високою автоматичною хвірткою. Залишила «Веспу» та увійшла у двір. Охоронець подивився на неї з цікавістю. Потім перемкнув увагу на чоловіка з валізкою, який потребував інформації. Бабі цим скористалася. Підійшла до коня. На його череві була намальована крейдою стрілочка, що вказувала вниз. Подумала, що Марко з’їхав з глузду. Потім придивилась. Там був ще один пакетик. Узяла його. Охоронець нічого не помітив. Цього разу вона знайшла окуляри. Прегарні «Рей-бан» останньої моделі – маленькі, прямокутні. Звичайно, там була ще одна записка. Наступною зупинкою мала стати вулиця Кола ді Рієнцо, 47. «Веспа» на всій швидкості помчала у цьому напрямку. Цією швидкістю «Веспа» частково завдячувала патрубку, який нещодавно поміняла Даніела, а частково – усе більшій цікавості Бабі.

      Бабі дісталася будівлі за новою адресою. Це був магазин. Вона була заскочена. Магазин спідньої білизни. Простенькі комплекти з білої бавовни, які вона зазвичай носила, їй завжди купувала матір. Бабі нерішучо ввійшла. Роздивилась навкруги. Молода продавчиня за прилавком складала сірі єдвабні комплекти, які щойно доставили. Бабі прочитала останній рядок записки: «Тобі достатньо назватися, щоб у новеньке щось вбратися».

      Продавчиня помітила її і підійшла.

      – Можу вам допомогти?

      – Гадаю, що так. Я Бабі Джервазі.

      – Ах, звичайно.

      Продавчиня мило всміхнулася.

      – Ми на вас чекали.

      Зайшла за прилавок.

      – Ось ці – для вас. Виберіть той, що вам найбільше подобається.

      Виклала на стіл три комплекти білизни. Всі три були єдвабні. Перший – чорного кольору, із прозорим візерунком на грудях та тоненькими бретельками. Другий – роздільний, блідо-рожевий із напівпрозорим візерунком. Останній був кольору сливи, з тоненькими бретельками та доволі високо вирізаними на стегнах трусиками. Бабі оглядала комплекти. Ось вони, лежать на прилавку. Придивлялась до кожного, не насмілюючись підняти голову. Зашарілась. Продавчиня, мабуть, помітивши це, спробувала їй допомогти.

      – Гадаю, вам найкраще підійде ось цей.

      Узяла верх від блідо-рожевого комплекту й підняла, демонструючи його.

      – У вас така світла шкіра, вам буде дуже до лиця.

      Бабі несміливо підняла очі.

      – Так, я теж так думаю. Тоді я візьму цей. Дякую.

      Бабі відійшла від прилавка, чекаючи, коли люб’язна продавчиня запакує комплект; роззирнулася довкола. На холодному манекені було одягнуто комплект дуже сексі. Бабі уявила себе в ньому. Їй це здавалося природним після того драматичного вибору.

      – Синьйорино?

      Бабі обернулася до продавчині.

      – Так?

      – Ось, той хлопець, що приїжджав… гадаю, це ваш хлопець…

      – Так, у певному сенсі.

      – Він сказав мені, що після того, як ви виберете комплект, неодмінно мусите його вдягнути.

      – Але… насправді…

      – Інакше він категорично заборонив мені віддавати вам наступну записку. Він так