Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

поряд із Рафаеллою. Вона акуратно поставила горнятко на тарілочку.

      – Дуже погано. Я не розумію, чому вранці завжди треба так багато і безглуздо теревенити. Візьмімо собі за правило: вранці – жодних розмов.

      Рафаелла долила собі кави, потім підвелася.

      – Ну, я повертаюся в ліжко. З вами двома ми побачимось перед виходом зі школи. До речі, передайте Джованні, що я сьогодні не маю наміру чекати. Мовляв, мама сказала, що якщо ти одразу ж не прийдеш, вона поїде без тебе. – Потім поцілувала у щоку Клавдіо, мовила: – Па-па, любий, – і вийшла.

      Клавдіо взяв кавоварку. Відкрив її і заглянув усередину.

      – Як так, що ви ніколи мені не залишаєте навіть трішки кави? – І грюкнув кавоваркою по дерев’яній тарілочці. – Щоранку одне й те саме. Ну що це таке, це ж неможливо!

      Бабі взяла кавоварку.

      – Тату, хочеш, я тобі зварю кави?

      – На це вже немає часу, вип’ю по дорозі, як завжди. Але чому ми просто не візьмемо більшу кавоварку? Незрозуміло.

      Даніела поставила горнятка до мийки.

      – Тому що у нас її немає.

      – Ну то купімо!

      Даніела підсунула йому список покупок.

      – Що це?

      – Ось, пиши. Мама не бажає нічого запам’ятовувати. Якщо ми чогось хочемо, все треба записувати.

      Клавдіо взяв папірець із рук Даніели. Прочитав його, потім під «дієтичне печиво (Бабі)» дописав – «кавоварка на двадцять осіб (Клавдіо, який ніяк не може випити кави)».

      – Ось! – він закрив ручку і хряснув нею об стіл.

      Потім підвівся, перекинувши стілець, і, як завжди, зачепився за нього ногою.

      – Дідько б ухопив ці стільці!

      Вийшов, не зачинивши за собою дверей. Бабі та Даніела перезирнулися.

      – Сподіваюся, він нормально виїде з гаража. Мені здається, нині він особливо нервовий.

      – Це вплив Місяця. Він зайшов у його знак. Краще поспіши спускатися.

      – Еге ж, поспіши, поспіши. А прибирати повинна завжди я.

      – Чому це, а вчора ввечері хто накривав на стіл?

      Бабі взяла сумку з книжками і вийшла. Але Бранко таки вгадав. Потім, спускаючись, спробувала пригадати, про що там ішлося в її гороскопі. Щось таке було про кохання та закоханих. Що радив Місяць? Ах, так. Зверніть увагу на можливі зустрічі.

      12

      У шкільному дворі, під гілками розкидистої верби, на довгому бордюрі з білого мармуру кілька дівчат гарячково списували домашнє завдання. Деякі, більш працьовиті та горді, балакали поряд, зверхньо позираючи на нероб, що мінялися їхніми зошитами.

      – Що тут написано? Дорівнює?..

      – x-1! Та що ж це таке, ти й списати по-людськи не здатна?

      – Та подивися на свій почерк!

      – Аж так! Ти ніколи нічого вдома не робиш, а потім ще й скаржишся на мій почерк? Ну ти й розумна!

      – Дуже розумна.

      Палліна підвелася з підмурка, намагаючись видатись авторитетнішою.

      – Я – сучасна дівчина, запускаю європейську моду в цьому місті, тренди, нові тенденції. Хіба я можу витрачати час на оцю всю дурню з x та y?