Рай. Центр. Люко Дашвар

Читать онлайн.
Название Рай. Центр
Автор произведения Люко Дашвар
Жанр Современная зарубежная литература
Серия
Издательство Современная зарубежная литература
Год выпуска 2009
isbn 978-966-14-1542-2, 978-966-14-1538-5, 978-966-14-0369-6, 978-966-14-1539-2, 978-966-14-1541-5, 978-966-14-1540-8



Скачать книгу

свої космоси для співіснування у двадцяти семи квадратних метрах плюс веранда. Результати надихали. Крім незручності спати разом і різних розмірів одягу і взуття, що вважається нездоланною перешкодою для спільного студентського проживання, бо нащо такий сусід по кімнаті, коли ти в його джинси не влізеш, їм обом було по двадцять, вони обидва четвертий рік навчалися у столиці, любили однакові пиво, кіно і музику, шалено вболівали за київське «Динамо», дуже поважали кросівки «Nike» і команданте Ґевару, ненавиділи метросексуалів, а не вбивали їх тільки тому, що купили одну на двох туалетну воду «CHIC for men» від Кароліни Геррера.

      – Де ці виродки з полірованими нігтями, а де Геррера! – виправдовувався Гоцик, надміру поливаючи себе спільним придбанням.

      На третій тиждень дійшли до суті й поклялися: якщо Макар приведе на Костянтинівську дівчину, Гоцик ночуватиме на лавці у будь-якому з найближчих скверів. І Макар зробить те саме, якщо якась наївна дівка погодиться, щоби Гоцик давив її своєю масою.

      – Треба знак вигадати, – міркував Макар. – Можна чіпляти на двері стикер із запискою. «Ходу нема», «Тобі у сквер!» чи «Йєс!»

      – Дурня! – сказав філолог.

      – Або малювати на дверях хрести. Чи зірочки. Маркером. Кожна дівчина – як збитий літак. Тобі синій маркер, мені – червоний. Ми пам’ятатимемо наші перемоги.

      – Ліда нас повбиває.

      – Тоді замикатися зсередини! – не здавався Макар.

      Одного теплого жовтневого вечора Гоцик вставив ключа у двері й аж просяяв – двері були замкнені зсередини, а значить, у Макара сьогодні врешті – дівчина плюс секс. Гоцик намірився крикнути у замкнені двері щось оптимістичне, але згадав, як тиждень тому вони з Макаром були на футболі і після влучного удару Мілевського він так бурхливо порадів за улюблене «Динамо», що Макар не втримався на лаві, смикнувся і впав спиною назад.

      – Мовчу! – прошепотів. Навшпиньки по веранді до виходу.

      Сів на лавку у дворику, запалив «Прилуки»… і вирішив у сквер не ходити. Краще під вишнею у дворі перекантуватися. Переваг – до біса! Макарові ж доведеться під ранок двері відімкнути, дівчину випустити, і тоді він, Гоцик, роздивиться її на власні очі, а коли згодом Макар брехатиме: «Ноги – від шиї, груди – п’ятий розмір, очі з поволокою, темперамент звірячий» та іншу дурню, він, Гоцик, безбожно жорстоко поверне Макара у сувору реальність, бо точно знатиме, звідки ростуть ті ноги, наскільки затягнуть ті груди і скільки туману в тих очах.

      – Ні! Не піду до скверу, – порадів уголос. Затягся. Аж з арки у дворик – Макар.

      Гоцик підскочив.

      – Макаре, у нас… – і цигарка з рота випала. – Ти… Звідки?

      – Наші збиралися в гуртожитку… Нова забава – трохи сексу із заплющеними очима… А що?

      – У нас двері зсередини замкнені. Я думав, ти з якоюсь…

      – Та ні. Мені й гуртожитських експериментів поки що вистачає.

      – Так у нас двері зсередини замкнені!

      – Може, ти ключ криво вставляв?..

      – Погано