Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

вона мені, – я сподіваюся, ти ніколи не запалюєш вогонь вугільним паливом. Або залиш ці промаслені шматинки тут, Сьюзан. Всі знають, що вони можуть за годину все підпалити. Як би ти стояла й дивилася на охоплений полум’ям будинок, знаючи, що то твоя вина, Сьюзан?» Знали б Ви, панно Дью, люба, як я над цим сміялася. Якраз в ту ніч вона підпалила фіранки, а її крики досі дзвенять у моїх вухах. І це саме тоді, коли лікар нарешті міг поспати після двох безсонних ночей! А що злить мене найбільше, панно Дью, те, що перш ніж кудись піти, вона іде до моєї комори й рахує яйця. Мого терпіння заледве вистачило, щоб не сказати: «А ви ложки порахувати не хочете?» Звичайно, діти її ненавидять. Пані лікарка уже втомилася їх від неї ховати. Вона якось дала Нан ляпаса, коли пан лікар і пані лікарка обоє були не вдома… дала ляпаса… просто тому, що Нан назвала її «Пані Мефусіл[7]», почувши таке від Кена Форда.

      – Я б їй ляпаса дала, – сердито відповіла Ребекка Дью.

      – Я сказала їй, якщо вона ще раз таке зробить, то я її вдарю. «Ми можемо когось покарати в Інглсайді, – сказала я їй, – але ляпасів не буде ніколи, затямте». Вона дулася й ображалася цілий тиждень, та зрештою так ніколи й не наважилася хоч пальцем торкнутися когось із дітей. Проте вона любить, коли батьки їх карають. «Якби я була твоєю мамою», – сказала вона Джему одного вечора. «О ні, Ви ніколи не будете нічиєю мамою» – відповіло бідолашне дитинча… його до цього довели, панно Дью, просто довели. Лікар відправив його спати без вечері, але як Ви думаєте, панно Дью, хто проник до кімнати Джема опісля?

      – Ох, і хто? – хіхікнула Ребекка Дью, передчуваючи цікаву розповідь.

      – У Вас би розбилося серце, панно Дью, коли б Ви почули його молитву після цього… у всьому винив себе: «Господи, будь ласка, пробач мені, що був нечемним з тіткою Мері Марією. Господи, будь ласка, допоможи мені завжди бути ввічливим з тіткою Мері Марією». Мої очі наповнилися слізьми, бідолашне ягнятко. Не скажу, що була непоштивою дитиною, панно Дью, люба, але мушу визнати, коли одного дня Берті Шекспір Дрю кинув бейсбольного м’яча в неї… той пролетів за один дюйм від її носа, панно Дью… Я затримала його біля воріт, коли він саме прямував додому, і вручила йому пакет пиріжків. Звичайно, я не сказала йому, за що. Він так зрадів… адже пиріжки на деревах не ростуть, панно Дью, а пані Друга Скнара ніколи їх не пече. Нан і Ді… я б не наважилася розповісти про це жодній живій душі, окрім Вас, панно Дью… лікарю та його дружині таке б у голову не прийшло, вони б цьому точно поклали край… Так от Нан і Ді назвали свою стару порцелянову ляльку з надщербленою головою на честь тітки Мері Марії, і коли вона кричить на них, діти виходять на подвір’я й топлять її… ляльку, я маю на увазі … у бочці для дощової води. Як ми навеселилися, топлячи її, запевняю Вас. Але Ви й уявити собі не зможете, що та жінка натворила минулої ночі, панно Дью.

      – Від неї можна всього чекати, панно Бейкер.

      – Вона навіть крихти під час вечері не з’їла, бо в неї щось там десь боліло, але перш ніж лягти спати, вона пішла до комірчини й з’їла ланч, який я

7

Нан мала на увазі історію про Мафусаїла, згаданого в Біблії, який прожив 969 років і вважається найстарішою людиною у світі (прим. пер.).