Заплакана Європа. Наталка Доляк

Люся, тоді згадала естонців з їхнім патріотизмом і додала: – Українка! З України!

      Чорнявка метельнула головою, мовляв, знаю, бахнула себе в груди кулаком:

      – Руминська. Бухарест.

      – Ви з Румунії! – зраділа Люда, ніби їй щойно сповістили, що вона знайшла сестру.

      Румунка з захватом повідомила: «Три кіндер», маючи на увазі, що в неї троє дітей. «Напевно, ті, які щойно забігали сюди», – подумала Люся й з любов’ю подивилася на каструлю. Вона б охоче поспілкувалася з товстухою, але в неї запаморочилося в голові. Румунка ледь встигла підхопити нову знайому. Всадовила Жужу на стілець і почала махати перед нею не надто чистим фартухом, при цьому не забуваючи голосно кликати своїх. За мить до них прибіг найменший із невеличкою емальованою каструлею та черпаком.

      – Сан… е-е-е… сина, – нагрібаючи страву з баняка в каструлю, похвалилася товстуха Люсі, яка потроху оклигувала.

      Вагітна схопила похололими пальцями посудину та почалапала до своєї кімнати. Її наздогнав найстарший хлопчина, тицьнув під пахву четвертину хлібини та поклав до кишені джинсів-бананів ложку. Розтиснув кулачок й простягнув десять фінських марок. Люда не мала як узяти, тому малий запхав купюру їй в іншу кишеню й показав, ніби щось п’є з уявної пляшки.

      – Гроші за шампанське? – здогадалася Люся. – Але ж… – багатозначно подивилася на румунську страву.

      – Шампань, – вищирився малий.

      Тоді зробився серйозний, показав на каструлю, потім на свою кімнату.

      – Добре, принесу! – відповіла Жужа з усмішкою, зрозумівши, що просять повернути посуд.

      Люда голосно чавкала, низько схилившись над журнальним столиком, на якому стояла каструля. Їдло падало в шлунок спочатку важкими куснями, тоді, потроху заповнюючи простір, почало лягати рівними м’якими шарами. Миколу розбудив чи то стукіт ложки об стінки каструлі, чи запах. Страва вирізнялася багатогранністю духмяних трав, усіляких приправ і спецій, так що звичайна картопля з овочами видавалася вершиною кулінарного мистецтва. Лише тепер, коли чоловік роздивлявся, як вона наминає за обидві щоки, Люся жахнулася, що втовкла півкаструлі. «Ой, мій Коля голодний. Як же я про нього не подумала?» – відверто здивувалася, щиро простягаючи емальовану посудину тому, за яким вона має бути як за кам’яною стіною. Представник сильної статі взявся до поглинання їжі з неприхованою жадібністю. За хвилину вигрібав рештки з дна, виразно шкрябаючи ложкою. «Шкода, що каструлька замала, голова не влізе», – подумала дружина, дивлячись на свого судженого. Вона мала чудовий настрій. Тепер жінка могла з легкістю віддатися сну. Микола розклав диван, влігся біля дружини, щільно притуляючись до її спини.

      – Хто це тобі дав? – запитав, позіхаючи.

      – Румуни виміняли за шампанське, – вирішила змовчати про десять марок.

      Микола схопився, невдоволено гаркнув:

      – Та ти знаєш, скільки коштує шампанське, а скільки цей… – подивився на посудину. – Суп… – додав