Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

До речі, у найдавнішій частині Києва (на Замковій горі) були знайдені монети, що чеканилися за часів імператора Анастасія. Виходячи з цього, можна зробити наступний висновок: літописна розповідь Нестора про князя Кия може бути з достатньою переконливістю віднесена не до IX століття, а принаймні на три сотні років раніше – до VI сторіччя. Враховуючи велику популярність імператора Юстиніана в середньовічній християнській літературі, є привід розуміти під «невідомим цесарем» Нестора іншого імператора, наприклад того самого Анастасія.

      У цьому питанні вирішальне слово може належати археологічним матеріалам, кількість яких безперервно зростає. Втім, слід відмовитися від думки, що коли-небудь археологічні розкопки відкриють класичне середньовічне місто з кремлем і посадом, з торговими майданами, ремісничими кварталами і декількома лініями укріплень. Таким Київ став лише в пору свого розквіту в X–XIII століттях.

      Нумізматичні знахідки римських монет перших століть нашої ери в Києві свідчать про те, що на київських (точніше, «докиївських») висотах вівся торг. Тут, торгуючи, губили монети, а іноді спеціально закопували у вигляді кладу значні скарби. Такий, наприклад, клад, знайдений на Львівському майдані сто років тому: у ньому було близько пуда римських монет і медалей, укладених у відро. Топографічно вони тяжіють до прибережної частини міста, до стародавньої пристані на Дніпрі (Поділ, Замкова гора, яри Глубочици), знайдені вони на Старокиївській горі і в Печерську На місці майбутнього Києва було тоді декілька невеликих слов'янських селищ, і знахідки монет підтверджують думку автора «Слова о полку Ігоревім», що щасливі часи в історії слов'янства пов'язані з «Траяновими століттями». Виходить, що широка торгівля слов'ян з Римом почалася з часів царя Траяна, що правив у 98 – 117 роках н. є.?

      Указані знахідки монет і речей часто наводили на думку, що історію Києва слід починати з рубежу нашої ери і що столиці України дві тисячі років. При цьому дослідники іноді спиралися на церковну легенду, видуману ігуменом Сильвестром у 1116 році, яка свідчила, що на місці майбутнього міста на високій горі ніби то побував апостол Андрій, спорудив на ній хрест і передбачив, що тут «виникне велике місто». Але навіть якщо прийняти на віру християнський міф, то в І столітті н. є. міста ще не було. Розрізнені слов'янські селища і торжище без фортеці – це передісторія Києва. Таких пунктів було багато, і не від них слід відлічувати долю історичних центрів.

      У VI столітті почався грандіозний рух слов'янських племен на південь до Дунаю і на Балкани, що змінило всю етнічну карту Європи. З лісової зони на південь вони могли плисти по Дніпру, Десні, Сожу, Березіні, Прип'яті. Всі ці племена стікалися до Києва, і Київ, як замком, замикав колосальний басейн Дніпра в чверть мільйона квадратних кілометрів. Той князь, який володів київськими висотами в V столітті, був господарем становища: він контролював потік переселенців, міг набирати з нього свою дружину, міг стягувати проїзне мито. І по