Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

ескадри. Недалеко від нинішньої Ялти була побудована римська фортеця Харакс – один з основних опорних пунктів римлян на Південному березі Криму. Рим прагнув підпорядкувати своєму впливу Боспор, але фактично той зберігав незалежність.

      Надалі в економічному, політичному і культурному житті грецьких колоній все більшу роль стали грати представники місцевого населення, головним чином сармати. Почав стрімко скорочуватися зв'язок колоній із Середземномор'ям, в основному відносини (головним чином, торгові) підтримувалися з містами Південного Причорномор'я. У середині III століття античні міста піддалися спустошливому нашестю готів. Ольвія прийшла до повного занепаду і більше так і не змогла піднятися. На Боспорі готи і союзні їм племена тимчасово захопили владу і зробили його базою для набігів на побережжя Чорного і Егейського морів. Успішніше чинив опір готам Херсонес, який, мабуть, наприкінці III століття увійшов до складу Римської імперії. Приблизно в той самий час почався стрімкий занепад Боспорської держави, катастрофічно скоротилися об'єми торгівлі, почали «вмирати» ремесла, відбулася натуралізація господарства. Нарешті в IV столітті на Північне Причорномор'я обрушилися спустошливі загарбницькі походи гунів, які і довершили занепад причорноморських колоній.

      Античні міста на території Північного Причорномор'я зіграли величезну роль в історії не тільки України, але і народів Східної Європи в цілому. Вони послужили своєрідними провідниками найбільш передових для того часу соціально-економічних відносин і культури, «зв'язковими» між місцевими народами і центрами античного світу Середземномор'я.

      Заснування Києва

      Більшості з нас легенда про заснування Києва Києм, Щеком, Хоривом і сестрою їх Либіддю відома зі шкільних років. Правда, окрім, власне, імен засновників, навіть професійні історики небагато що знають і дотепер не прийшли до єдиної думки з цього питання.

      Новгородські літописці XI–XII століть уписали цю легенду в хроніки, віднісши її до 854 року, і зрівняли, таким чином, Київ з іншими містами Стародавньої Русі, а самого князя Кия називали простим мисливцем або перевізником через Дніпро. Київські літописці не залишилися у боргу і відповіли «нетямущим». Перша відповідь була дана в урочистій формі укладачем зведення 1093 року: «Як у давнину був цар Рим (Ромул) і на його честь назване місто Рим. Також Антіох і було (місто) Антиохія… Був також Александр (Македонський) і в ім'я його Александрія. І в багатьох місцях міста були наречені в ім'я царів і князів. Так само і в нашій країні названо було велике місто Київ в ім'я князя Кия».

      Через двадцять років найвидатніший російський історик середньовіччя киянин Нестор провів ціле дослідження для з'ясування найдавнішої історії Києва. Він вивчив стародавні оповідання (у той час ще пам'ятали і про походи готів IV століття, і про слов'янського князя Буса, полоненого готами, і про нашестя аварів, і про слов'янські походи на Балкани в VI столітті) і змалював