Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

польськими і литовськими феодалами короля, а також загальні сейм (що збирався, правда, тільки в Польщі), казна, грошова одиниця і зовнішня політика. Литва зберегла автономію тільки в місцевому управлінні, організації війська і судочинстві, її державною мовою залишалася руська (білоруська).[5] Перед поїздкою на загальний сейм литовці збиралися на свій Головний сейм, де часто висловлювали свою незадоволеність поведінкою поляків. Де-юре державність Литви була ліквідована конституцією 1791 року.

      Зі всіх українських земель під владою Литви залишилися тільки області Берестечка і Пінська, які граничили з Білорусією. Лівонія оголошувалася загальним володінням. Сейм закінчив свою роботу в середині серпня 1569 року.

      Що стосується території України, то вона була розділена на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське і Київське. Воєводства ділилися на повіти, які очолювали старости, що призначалися польським королем. У кожному повіті вводилися міські і земські суди. У судово-адміністративних установах Волинського, Брацлавського і Київського воєводств застосовувалися норми Литовського статуту 1529 року.

      Судочинство велося українською мовою. Вищою судовою інстанцією був Люблінський трибунал. Органами шляхетського самоврядування були сеймики у волостях і повітах. Князі і магнати мали зрівняння в правах із шляхтою, хоча на практиці, звичайно, володіли більшою силою. Крупні феодали в Україні відчували себе справжніми королями в своїх обширних володіннях. Природно, багато земель потрапило до рук польських феодалів, які влаштували на них звичні фольварки. Король щедро роздавав «нічиї» землі, що насправді належали вільним селянам. Посилювався процес «другого закріпачення селян», який більшою мірою відносився до Східної Європи. Селяни зненавиділи нових господарів, із-за чого почалася масова втеча на схід, за Дніпро. Шляхта ж звільнилася від податків і воєнних зобов'язань.

      Створення Острозької академії

      Одним із багатющих людей свого часу був князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький. Йому належали понад три тисячі міст і сіл – третина всієї Волині, маєтки в Київському, Володимирському, Білоцерківському, Богуславському, Переяславському, Канівському і Черкаському староствах. Також князь володів замками і палацами у Варшаві, Вільно, Турі, Тарнові, торговими домами в Гданську, Львові, Ярославі. Як відзначають історики, по багатству Василь-Костянтин Острозький втричі перевершував самого короля Речі Посполитої. Нащадок одного із знатних родів, він народився в 1526 році і був вихований у православному дусі.

      Люблінська унія 1569 року, в результаті якої Литва і Україна були приєднані до Польщі, відкрила дорогу польському католицизму на українські землі. Ідеологічна і культурна експансія торкнулася всіх сфер життя, у тому числі й освіти – в Україні масово почали організовуватися польські школи з досить високим рівнем навчання.

      Як повинні були поступити в такій ситуації

5

Вона була замінена на польську лише в 1697 році.