Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

декілька братств, пов'язаних

      із специфічними формами культу, разом з ними існували і «архібратства», що об'єднували однотипні братства різних міст. У православних же, як правило, в парафії було лише одне братство, рідше – два: «старше» – для одружених і «молодше» – для неодружених. Пізніше з'явилися і сестринства, діяльність яких найчастіше обмежувалася збором засобів для парафій і допомогою бідним. Проте найважливішим було те, що у католиків починаючи з середини XVI сторіччя діяльність братств носила контр-реформаційний характер, відповідно, була повністю підпорядкована кліру На відміну від них, православні братства, що особливо з'явилися в 80-х роках XVI століття і пізніше, були проявом реформаційних тенденцій і прагнули взяти в свої руки управління церковним майном і освітню діяльність. З часом члени братств все більше почали втручатися в справи церкви, вважаючи себе чимось на зразок «спостерігачів» за дотриманням церковної моралі.

      Характерною особливістю Львівської братської школи була її доступність для всіх верств населення. «Убогих» – дітей з неімущих сімей навчали безкоштовно, для останніх же плата була невеликою і вносилася батьками учнів «згідно можливостям кожного».

      У цьому плані добре відомий конфлікт між членами Успенського братства і львівським єпископом Гедеоном Балабаном, у ході якого церковний ієрарх називав своїх опонентів єретиками і навіть відлучав від церкви. У результаті конфлікт закінчився перемогою братства. Затверджений у січні 1586 року Антіохійським патріархом Іоакімом статут Львівського братства (у 1589 році аналогічну грамоту видав і константинопольський патріарх Ієремія) встановлював за ним право переваги над іншими братствами і контроль за духівництвом, зокрема єпископами. Незабаром братство добилося права ставропігії – непідлеглості місцевим православним єпископам. Відтоді братство у Львові почало іменуватися Успенським ставропігійським братством.

      Активну участь у суспільному житті Львівського братства брали С. Зізаній, Л. Зізаній, К. Ставровецький, І. Борецький, П. Беринда й інші українські діячі культури й освіти. Боротьбу братств проти національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати, такі як Василь-Костянтин Острозький.

      Впродовж багатьох років Успенське ставропігійське братство і братства в інших містах очолювали боротьбу українського населення Галичини проти насильницького впровадження Брестської унії 1596 року, виступали проти соціально-політичного і релігійно-культурного пригноблення з боку польської влади і шляхти. Члени братств мали тісні зв'язки (як по політичних, так і по культурних питаннях) з Молдавією, Московським царством, Грецією, підтримували Національно-визвольну війну 1648–1657 років. Успенському братству належала Львівська братська друкарня, за його рахунок утримувалася Львовська братська школа – друга на території України (після Острозькой академії) з вищим, ніж початковий, рівнем освіти. Крім