Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

подій, що привів Хаджі-Гірея на трон, незрозумілий дотепер, чітко визначені лише деякі моменти. Відомо, що він почав боротися за владу ще в середині 1420-х років. При цьому йому доводилося битися як з ординськими правителями, так і з іншими конкурентами, що претендовали на престол. Завдяки підтримці Польсько-Литовської держави, де він провів у вигнанні юність, Хаджі-Гірей отримав престол у 1428 році. Незабаром позбувшись влади, вдруге він зміг захопити престол через шість років, але знову не зміг його утримати. І лише в 1443 році татари вручили йому владу (нібито після смерті іншого, бездітного хана), яку Хаджі-Гірей не віддавав до самої смерті, що наступила в 1466 році.

      Після завоювання Константинополя в 1453 році практично необмежену владу на Чорному морі отримала Туреччина. У цей самий період у зв'язку із смертю Хаджі-Девлет-Гірея почалася боротьба за владу між його синами. Переміг у ній четвертий з них – Менглі, який і зайняв ханський престол.

      Проявивши неймовірну завзятість, турецький султан Магомет II захопив південне чорноморське побережжя з Синопом і Трапезундом, після чого узяв Керч і влитку 1475 року морем підійшов до Кафи. Через чотири дні артилерійського обстрілу місто було захоплене, величезна частина італійського і грецького населення перебита, а представники знаті відправлені до Константинополя. Менглі і Гірей, що спробував чинити опір туркам, був узятий у полон. Хан провів три роки в заручниках у Стамбулі, поки не був повернений на престол з умовою визнання верховенства Туреччини. Потім турками були захоплені й інші італійські колонії в Тавриді, останнім з яких був узятий голодним змором Судак. Туреччині відійшов весь Південний берег Криму і гірська частина аж до річки Качі. Татари, зберігши за собою степи і передгір'я, визнали над собою владу турецького султана, який, у свою чергу, був зобов'язаний призначати нащадків Гірея з роду Чингісхана правителями Кримського ханства.

      Влада хана стала віддзеркаленням султанської, хоча умови залежності ханів від Туреччини ніколи не були сформульовані яким-небудь договором і ґрунтувалися в основному на традиції. Періодично енергійніші хани намагалися ослабити свою залежність від Туреччини, не підкорялися вимогам султана, але це вдавалося їм рідко. Постійно існувала загроза усунення хана з престолу при щонайменшому прояві непокори і заміна його іншим представником роду Гиреїв серед декількох десятків осіб, що зазвичай знаходилися в Стамбулі у вигляді заручників.

      Менглі-Гірей підтримував дружні відносини з Великим князем Іваном III і діяв з ним вкупі проти Литви, бажаючи при його допомозі самому оволодіти землями Золотої Орди. Таким чином, він сприяв звільненню Русі від монгольського ярма. Правда, після смерті Івана III Менглі-Гірей змінив свою політику щодо Московської держави і почав дружити з Литвою, а з Василя III і наступника Менглі Мухаммед-Гірея і почалася тривала і безперервна боротьба Кримського ханства з Москвою і Литвою, залежно від того, коли та чи інша були вигідніші правителю Криму.

      Позбавлення