Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

1594–1595 років. Безпосереднім приводом для розгортання масштабних дій у молдавському напрямі стало оголошення коаліції європейських держав, об'єднаних в «Священну лігу», про початок війни проти Османської імперії.

      Для того, щоб привернути якомога більше сил на боротьбу з османами, австрійські і папські дипломати почали переговори з урядом Речі Посполитої, проте потерпіли невдачу. Тоді вони звернули увагу на козацтво як на незалежну силу, здатну взяти участь у війні. Дипломатичні агенти зібрали про козаків інформацію, яка свідчила, що останні проживають в районі Києва – Канева – Черкас і є добре підготовленим військовим співтовариством, що має великий досвід боротьби проти турок і татар.

      Поки австрійське і ватиканське посольства збиралися в дорогу й їхали до України, козаки встигли почати військові дії і провести декілька вдалих операцій. Першим з них став похід до Молдавії в кінці грудня 1593 року. Тоді три тисячі запорожців на чолі з гетьманом Григорієм Лободой відправилися в нелегкий кінний похід через степи і переправилися через Дністер. Навесні наступного, 1594 року такий самий похід здійснили козаки під керівництвом Семерія[6] Наливайка. Так на історичній арені з'явилася людина, яка в подальші два роки була найбільш яскравою фігурою в козацькому середовищі.

      Родом Семерій походив з дрібної української православної шляхти. Народився в місті Гусятин (нині Тернопільська область), але дитинство й юність провів в Острозі, маєтку князів Острозьких (деякі історики вважають, що Острог і був місцем народження Наливайка). Семерій здобув в Острозі хорошу освіту, потім побував на Запоріжжі, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії. Повернувшись з часом в Острог, поступив на службу сотником надвірної корогви (тобто охорони) князя Василя-Костянтина Острозького.

      Коли ж почалася підготовка до протистояння татарам, Наливайко відпросився у князя із служби, зібрав загін добровольців і став у містечку Острокіл, що на межі Волині і Поділля. До Семерія прибували все нові і нові добровольці, і його загін швидко виріс до двох з половиною тисяч чоловік.

      Татари, що запланували черговий похід на Україну, боялися йти через Поділля, де стояв загін Наливайка і де населення було готове до опору. Тому вони обійшли Поділля, пройшли через залежну від турок Молдавію і на початку липня увірвалися на Покуття (частина сучасної Івано-Франківської області). Польська влада, яка ще за полгода до цього походу знала про його підготовку, виявилася абсолютно не готовою до такого повороту подій. Майже не зустрічаючи опору, татари вільно пройшли всю Галичину.

      Коли Наливайко дізнався про прорив татар, то негайно пустився навздогін за ними. До того моменту кількість його війська, як свідчать джерела, зросла до чотирьох тисяч чоловік. Проте супротивник рухався швидко і наздогнати його не вдалося. Під Теребовлей Семерій зрозумів безнадійність своїх намірів і зайнявся іншою справою спустошенням маєтків магната Мартина

6

У літературі часто зустрічається варіант Северин, рідше – Семен. Однак сам Наливайко в більшій частині своїх листів називав себе саме Семерієм.