Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

правда». її складання часто приписується самому князеві, хоча насправді це цілий ряд документів, що відносяться до різного часу. Лише частина їх була написана в 30-ті роки XI століття. Як і інші подібні зведення того часу, «Руська правда» містила в першу чергу вже сталі норми звичайного господарського, кримінального, цивільного права. її значення було саме у фіксації цих норм на папері, що сприяло розвитку права і держави як такої. Вона містила немало пережитків родового ладу наприклад, вирішувала кровну помсту. Але, коло тих, що мали право мстити таким чином звужувався в порівнянні з попередніми звичаями.

      «Руська правда» мала величезне значення для подальшого розвитку українського, руського, білоруського, а частково і литовського права. Вона зберігала свою правову силу протягом декількох століть і набагато пережила Староруську державу, в якій вона виникла.

      До наших днів дійшло більше ста списків «Руської правди». Всі вони розпадаються на дві основні редакції: «Коротку» і «Розширену». Більшість дослідників вважають, що найдавнішою редакцією (підготовленою не пізніше за 1054 рік) є «Коротка правда», яка складається з «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів» (прийнята в Києві на з'їзді князів і найкрупніших феодалів після придушення повстання низів 1086 року), «Покона вірного», «Уроку мостникам». «Розширена редакція» виникла не раніше 1113 року. її поява пов'язана з ім'ям Володимира Мономаха. Вона розділяється на «Суд Ярослава» і «Статут Володимира Мономаха». Окрім звичаїв до «Руської правди» увійшли записи окремих судових рішень, княжі статути, або уроки, запозичені з Візантії правові норми.

      Як всяке феодальне право, староруське право було правом-привілеєм, т. є. закон прямо передбачав нерівноправна людей, що належать до різних соціальних груп. Так, холоп не мав майже ніяких людських прав. Вельми обмежена була правоздатність смерда, закупа. Зате права і привілеї верхівки феодального суспільства посилено охоронялися. Це позначалося як встановлення того чи іншого покарання (наприклад, штрафу) за вбивство представників різних станів, як норм на спадкоємство власності, у вигляді встановлення повинностей.

      «Руська правда» у всіх її редакціях і списках є пам'ятником величезного історичного значення. Впродовж декількох століть вона служила основним посібником при судовому розгляді. Природно, для істориків це безцінний документ. Сама згадка в ній соціальних категорій, посад і інших термінів, власне, і дозволяє досліджувати економічну, політичну, соціальну історію Староруської держави, простежувати її розвиток незалежно від літописів, які, як правило, тенденційні і звертають увагу тільки на політичні події і біографії правителів.

      Любецький з'їзд князів

      Перед смертю князь Ярослав Мудрий поділив руську землю між своїми синами, тим самим поклавши початок феодальної роздробленості. Старшому синові Ізяславу Ярослав дав Київ і Новгород, другому синові Святославу Чернігів, третьому – Всеволоду Переяслав (недалеко від Києва), четвертому – В'ячеславу