Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

сказали: "Прийшли ми, послані папою"», і звернулися до Володимира: «Так говорить тобі папа: "Земля твоя така сама як і наша, а віра ваша не схожа на віру нашу, оскільки наша віра – світло; кланяємося ми Богові, що створив небо і землю, зірки і місяць і все, що дихає, а ваші боги – просто дерево"». Володимир же запитав їх: «У чому заповідь ваша?» І відповіли вони: «Пост по силі: "Якщо хто п'є або їсть, то все це в славу Божію", як сказав вчитель наш Павло». Сказав же Володимир німцям: "Ідіть, звідки прийшли, бо батьки наші не прийняли цього"». Цікаво, що в літописі немає прямої вказівки на те, чому ж Володимир відмовив католикам, навряд чи можна задовольнитися розпливчатою фразою «батьки наші не прийняли цього». Швидше за все, Володимира не влаштовувала необхідність у разі ухвалення католицтва визнання пріоритету Папи Римського не тільки в питаннях віри, але і в політичних і навіть воєнних питаннях.

      Не знайшли розуміння у київського князя й іудеї. «Прийшли хозарські євреї і сказали: "Чули ми, що приходили болгари і християни, учивши тебе кожен своїй вірі. Християни ж вірують у того, кого ми розіпнули, а ми віруємо в єдиного Бога Авраамова, Ісаакова і Іаковля"». І запитав Володимир: «Що у вас за закон?» Вони ж відповіли: «Обрізатися, неїсти свинини і заячини, дотримуватися суботи». Він же запитав: «А де земля ваша?» Вони ж сказали: «В Єрусалимі». А він запитав: «Чи точно вона там?» І відповіли: «Розгнівався Бог на батьків наших і розсіяв нас по різних країнах за гріхи наші, а землю нашу віддав християнам». Сказав на це Володимир: "Як же ви інших учите, а самі знехтувані Богом і розсіяні? Якби Бог любив вас і закон ваш, то не були б ви розсіяні по чужих землях. Чи і нам того ж хочете?"»

      І нарешті настала черга православних. Як свідчать літописи, до Володимира прибула делегація грецьких православних християн на чолі з якимсь філософом, ім'я якого в джерелах не згадується. Природно, що бесіді князя і невідомого філософа в літописі відведено більше всього місця. Філософ висловлює Володимиру сенс і зміст Священного Писання, князь час від часу просить свого співбесідника пояснити той або інший момент. Закінчилася ж ця бесіда таким чином: «Коли апостоли учили по всесвіту вірувати Богові, учення їх і ми, греки, прийняли, всесвіт вірує їхньому ученню. Встановив же Бог і день єдиний, в який, зійшовши з небес, судитиме живих і мертвих і відплатить кожному по справах його: праведникам – царство небесне, красу несказанну, веселощі без кінця і безсмертя вічне; грішникам же – мучення вогненне, черв'як неусипний і мука без кінця. Такі будуть муки тим, хто не вірить Богові нашому Ісусові Христу: мучитимуться у вогні ті, хто не хреститься». І, сказавши це, філософ показав Володимиру завісу, на якій зображено було судилище Господнє, вказав йому на праведних справа, у веселощах вони йдуть у рай, а грішників зліва, що йдуть на мучення. Володимир же, зітхнувши, сказав: «Добре тим, хто справа, горе ж тим, хто зліва». Філософ же сказав: «Якщо хочеш з праведниками справа стати, то хрестися». Володимиру ж запало це в серці, і сказав він: «Почекаю ще трохи», бажаючи довідатися про всі віри. І дав йому Володимир багато