Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов

1858. С.-Петербург

      Милостивый государь!

      Прилагаю сто рублей и извиняюсь в медленности, которая произошла от болезни моей.

      Когда Вы оправитесь, доставьте, пожалуйста, удовольствие познакомиться с Вами.

      Примите уверение в душевном уважении.

      В. Кокорев.

      26 дек[абря]

      СПб.

      В Бассейной,

      собственный дом.

      319. А. I. Толстої до Т. Г. Шевченка

      30 грудня 1858. С.-Петербург

      Пожалуйста, Тарас Григорьевич, приходите завтра. От 7 до 10 будет у нас Олдридж и будет читать. Прошу Вас съездить к Кулишу и передать ему мое приглашение. Да нельзя ли пригласить и Александру Ивановну и Семена Степановича. Да смотрите же, устройте это.

      Ваша Толстая.

      Вторник,

      30 декабря.

      На четвертій сторінці:

      Тарасу Григорьевичу

      Шевченке

      320. С. Хлебовського до Т. Г. Шевченка

      1858. С.-Петербург

      Bądź tak dobry, kochany Tarasie, przyszlij mi mój menekin, gdyż mi jest konecznie potrzebny i niemam teraz żadnego, wszystkie odemnie poodbierali.

      Szanujący Cię

      S. Chlebowski[6].

      1859

      321. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

      17 січня 1859. С.-Петербург

      Батьку отамане кошовий

      і мій єдиний друже!

      Треба б було мені на тебе сердиться, та ні, розсердься ти перше на мене. Розсердься ти на мене за те, що я вторік ще аж у апрілі місяці получив твоє письмо ласкаве од М. М. Лазаревського та не промовив тобі й півслова й досі. Хоч би подякував за ті 10-ть карбованців, що ти во ім’я моє дав якомусь моєму братові Петрові Шевченку. Спасибі тобі, мій друже єдиний! У мене єсть брати Микита й Йосип, а Петра нема. Бог його знає, відкіля він узявся? Та дарма! Нехай собі здоровий буде. А ти здоровий і багатий. Не сердься ж на мене, мій друже єдиний, що я й досі до тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби сказать, що ніколи було, то таке слово смерділо б брехнею, а я не пошлю тобі смердячого слова.

      А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего

      Т. Шевченка.

      17 января 1859 года.

      С.-Петербург.

      У нас тут складається «Хата», то чи нема часом у тебе якої доброї деревини на крокву або й сволок. Як є, то присилай її на ім’я П. А. Куліша або в Академію художеств Т. Г. Шевченку. Поцілуй тричі за мене свою стару і своїх діточок.

      Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.

      Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі.

      322. Т. Г. Шевченка до М. Я. Макарова

      7 лютого 1859. С.-Петербург

      Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде

6

Будь добрий, коханий Тарасе, пришли мені мій манекен, бо він мені дуже потрібний; не маю зараз жодного, всі у мене позабирали.

Шануючий тебе

С. Хлебовський (пол.).