Казки, легенди, притчі. Герман Гессе

зібралося враз в одній точці. Підійшовши ближче, він побачив, що це блищить велике люстро в крамниці, а поруч – ще одне, і ще, і ще – десятки, сотні люстер, великих і малих, квадратних, круглих й овальних, підвісних і настільних, ручних і кишенькових зовсім маленьких і тоненьких, що їх можна було носити із собою, аби не забути вигляд свого власного обличчя. Крамар ловив сонячне проміння блискучим ручним люстерком і пускав по крамниці «зайчики», без угаву зазиваючи покупців.

      – Люстерка, панове, люстерка! Купуйте люстерка! Найкращі, найдешевші люстерка у Фальдумі! Люстерка, панії, чудові люстерка. Гляньте, все як слід, чудове скло!

      Біля крамнички з люстерками незнайомець зупинився, немовби нарешті знайшов те, що шукав. У натовпі, що розглядав люстра, були три сільські дівчини. Він зупинився біля них і став спостерігати за ними. Це були свіжі, здорові селянські дівчата, не красуні, але й не незугарні, в добротних черевиках і білих панчохах, їх коси трошки вигоріли на сонці, очі світилися молодечим запалом. У руках кожна тримала люстерко, щоправда, не дороге й не велике; дівчата роздумували, чи купувати їх чи ні, нудячись солодкою мукою вибору, й часом то одна, то друга, забувши про все, замислено вдивлялася у блискочу глибину й милувалася собою: вустами й очима, разочком намистинок на шиї, ластовинням на носі, рівним проділом волосся на голові, рожевим вухом. Поволі всі троє засумували й затихли; незнайомець, стоячи позаду дівчат, дивився на їхнє віддзеркалення в люстерках; вигляд у всіх них був здивований і майже урочистий.

      Раптом одна дівчина промовила:

      – Ет, якби в мене були золоті коси, довгі, аж до колін!

      Друга дівчина, почувши слова подруги, тихенько зітхнула і ще уважніше поглянула в люстерко. Потім і вона, зашарівшись, нерішуче відкрила мрію свого серця.

      – Якби я загадувала бажання, то побажала б собі тонкі руки, білі, ніжні, з довгими пальцями й рожевими нігтями.

      У цю мить вона подивилася на свою руку, що тримала люстерко. Вона була огидлива, але короткувата й широка, а шкіра від роботи загрубіла і жорстка. Третя, найменша та найдотепніша дівчина засміялася і весело вигукнула:

      – Що ж, непогане бажання! Тільки, ти знаєш, руки – це не головне. Мені хотілося б стати найкращою, найвправнішою танцюристкою у всій Фальдумській країні.

      Тут дівчина злякано озирнулася, бо в люстерці з-за її плеча виринуло чуже обличчя з ясними чорними очима. Це був незнайомець, який підслухав їх розмову і якого вони досі не помічали. Всі троє подивовано дивилися в його обличчя, а він кивнув їм головою і проказав:

      – Що ж, любі панянки, ви загадали хороші бажання. І ви це зробили цілком серйозно?

      Маленька відклала люстерко убік і заховала руки за спину. Їй хотілося відплатити чужинцеві за свій переляк, і вона вже була готова вимовити якесь гостре слівце, але подивилася йому в обличчя й замислилася – така сила відчувалася в погляді незнайомця.

      – Яке вам діло до моїх бажань? – вимовила вона