Знайти Атлантиду. Подорож у безодню. Ігор Курус

ери! – підняв угору вказівний палець Іван Андрійович. – До цього часу є лишень припущення!

      – Та погодьтеся, що у випадку, коли б Атлантида існувала за часів Єгипту в межах відомих їм територій, то єгиптяни напевно щось нашкребли б на стінах своїх храмів!

      Професор похитав головою і продовжив:

      – Але таких артефактів ми не маємо, крім згадки, про яку пише Платон! Якщо б Атлантида існувала в царстві Шумерів, то ми також дізналися б про це, як знаємо про версію Великого потопу і про подвиги Гільгамеша. Якщо б вона була в часи Стародавньої Греції, то хтось з грецьких героїв обов’язково туди поплив би, і ми б зараз читали якийсь міф про подорож грецького героя в Атлантиду! – під загальний сміх аудиторії підсумував першу частину своєї доповіді професор.

      – Отже, якщо говорити про час існування Атлантиди, то керуючись наявними фактами та здоровою логікою, можна зробити висновок: Атлантида не могла існувати після ІV тисячоліття до нашої ери на територіях, які були відомими тодішнім цивілізаціям, оскільки залишила б тоді якісь суттєвіші сліди, ніж коротка згадка знайдена в Олександрійській бібліотеці.

      Професор Войцеховський оглянув аудиторію. Студенти захоплено дивилися на нього.

      – Тому спробуймо заглибитися у ще давніші часи, ніж ІV тисячоліття до нашої ери, – Іван Андрійович знову підійшов до комп’ютера і продовжив, – логіка підказує, що Атлантида могла існувати раніше, ніж розпочалася Єгипетська історія. Тобто це могло відбутися до між VІ і V тисячоліттями до нашої ери, – поправивши окуляри, завершив своє перше припущення Іван Андрійович і знову вивів на екран хронологічну лінійку розвитку цивілізацій, показавши указкою на її початок, де було написано «V тисячоліття до нашої ери».

      – Пригадаймо, чи ми чули про якісь катаклізми у цей період на земній кулі? – зіщуливши очі запитав у аудиторії Іван Андрійович.

      Молодь ніби зачарована дивилася на свого викладача.

      – Такі згадки є. Це і біблейський потоп, записаний з шумерських джерел. Це і аккадійський «Епос про Гільгамеша»[5], в якому змальовуються події першої половини III тисячоліття до н. е., де також описується потоп. Це й індуїстські релігійні тексти – пурани[6]. І… – професор зробив паузу, – Чорноморський потоп!..

      – А тепер повернімося до території України! – урочисто промовив Іван Андрійович. – Що тут, на нашій землі, було у цей період? З класичної історії ми знаємо лише назви культур, які існували у Північному Причорномор’ї і які залишили нам матеріальні артефакти, такі, як Трипільська культура, Ямна[7], Катакомбна[8], Бабинська[9] і, пізніше, Зрубна культури[10]. У давньогрецькій міфології існує легендарна країна Гіперборея[11]. За древньогрецькими джерелами, там проживав блаженний народ – гіпербореї. За іншим міфом, Геракл приніс гілку оливи грекам саме від гіпербореїв. А вже давньоримський учений

5

Або поема «Про того, хто бачив усе» – один із найдавніших літературних творів людства, найбільший твір, написаний клинописом, один із найкращих творів літератури Стародавнього Сходу.

6

Індуїстські релігійні тексти, в яких розповідається історія Всесвіту від створення до знищення (кінець IV тисячоліття до н.е.).

7

Археологічна культура на території сучасної України кінця мідної доби (енеоліту) та ранньої бронзової доби (3600–2300 до н. е.)

8

Археологічна культура на території сучасної України епохи ранньої бронзової доби (2700–2000 рр. до н. е.)

9

Археологічна культура на території сучасної України, яка існувала протягом XXII–XVIII століть до Р. Х.

10

Археологічна культура на території сучасної України доби пізньої бронзи (XVIII–XII ст. до н. е.)

11

У давньогрецькій міфології легендарна країна, місце проживання блаженного народу гіпербореїв. За найбільш розповсюдженою версією, Гіперборея розташована на острові (материку), що затонув.