Название | Знайти Атлантиду. Подорож у безодню |
---|---|
Автор произведения | Ігор Курус |
Жанр | Детские приключения |
Серия | TeenBookTo |
Издательство | Детские приключения |
Год выпуска | 2020 |
isbn |
Юнак знизив плечима і трохи подумавши, відповів:
– Можливо.
– Та він би зараз знімав усе це на відео і розсилав у соцмережах! – хтось із друзів, посміхаючись, вирішив прийти на допомогу хлопцеві.
Аудиторією покотився сміх.
– А що відбувається зараз на Хрещатику? – знову спитав професор у хлопця.
Той подивився на Івана Андрійовича здивованими очима:
– Та звідки я можу знати? Звідси цього не видно!
– Ось бачите! Люди можуть говорити лише про те, що бачили або про те, що чули, – продовжив Іван Андрійович. Десь поряд можуть відбуватися дуже важливі події, але оскільки вони відбуваються за межами нашого поля зору, ми про них не знаємо!
Професор показав на комп’ютер:
– Зараз ми можемо довідатися про події з будь-якого куточку світу завдяки медіа, але в ті часи, я уже звертав вашу увагу, ні телевізорів, ні телефонів не було. Але це не означає, що десь там нічого не відбувається! – махнувши рукою в бік Печерська, вигукнув професор.
– Так і у випадку з Атлантидою. Якщо б це було якесь помітне явище в межах відомих земель протягом існування Єгипту, чи Шумеру, чи Древньої Греції, то про нього говорили б! І ми точно могли б побачити зображення атлантів на численних єгипетських древніх артефактах або шумерських клинописах. Врешті, ми знайшли б хоч якісь матеріальні докази існування цієї супер-країни, адже залишки інших цивілізацій ми знайшли! Чи не так? – риторично запитав Іван Андрійович.
– Прошу підняти руку, хто знає, що таке ойкумена?
Професор знову звернувся до аудиторії і підійшов до комп’ютера, щоб змінити картинку на екрані. Водночас в аудиторії знялося кілька рук…
– Чудово! Чудово! – промовив професор.
– Ну, спробуйте ви, – Іван Андрійович звернувся до білявки, яка сиділа у першому ряду.
– Це територія, яка відома людині! – випалила дівчина.
– Якщо дуже просто – то це так! Це освоєна людством частина світу. Воно походить від давньогрецького слова «оікос», яке означає «населяю, проживаю», – уточнив визначення професор.
– Древні греки так називали відому частину землі з центром в Елладі. До речі, через це Середземне море й називається Середземним, бо для тогочасних цивілізацій воно було посередині відомих їм земель.
– Але повернімося до Атлантиди! – запропонував Іван Андрійович. – Платон, згадуючи Атлантиду, посилається на давніші джерела. Погляньмо, як виглядала земля очима мешканців, що жили до Платона – від першого тисячоліття до нашої ери і далі.
Перемкнувши слайд і витримавши невеличку паузу, проесор продовжив:
– Ось як могла виглядати карта світу в 1000-му році до нашої ери! – Іван Андрійович тицьнув рукою на зображення яке з’явилося на екрані. – Це майже усі відомі землі для тодішніх греків. Тут ми бачимо усі середньоморські землі від Гібралтару, південноєвропейські землі, північноафриканські