Айвенго. Вальтер Скотт

таке застереження, Ісаак ступив на вузькі круті сходи, що вели до верхньої галереї.

      – Побачимо, хто насмілиться його спинити, – сказав принц, пильно дивлячись на Седріка, який вочевидь готувався зіпхнути єврея зі сходів. Але блазень Вамба, несподівано втрутившись, запобіг цьому лихові: він скочив уперед і, ставши між своїм хазяїном та Ісааком, вигукнув:

      – Дайте-но я спробую! – і, витягши з-під плаща чималий кусень свинини, тицьнув його під ніс Ісаакові. Звісно, він прихопив із собою цю поживу на той випадок, якщо турнір затягнеться довше, ніж може витримати його апетит. Ісаак, угледівши цей осоружний для нього предмет і бачачи, що блазень здіймає в нього над головою свою дерев’яну шпагу, заточився назад, спіткнувся і сторчма покотився по сходах. Ця сцена викликала шалений вибух реготу в глядачів, та й сам принц Джон і його почет аж зайшлися від сміху.

      – Ну, братику принц, давай мені приз, – сказав Вамба. – Я переміг ворога в чесному двобої: мечем і щитом, – продовжував він, вимахуючи шпагою в одній руці і шматком свинини в іншій.

      – Хто ти такий і звідки, славний вояче? – крізь сміх промовив принц Джон.

      – За походженням я дурень, – відповів той, – звати мене Вамба, я син Бовдура, який був сином Телепня, а той, у свою чергу, був нащадком олдермена.

      – Звільніть місце для єврея в передньому ряду нижньої галереї, – сказав принц Джон, потайки радіючи, що трапилася нагода відмінити початкове рішення. – Адже не годиться саджати переможеного поруч з переможцем! Це проти всіх правил лицарства.

      – Атож, не слід садити шахрая поруч з дурнем, а єврея – поруч зі свинею.

      – Ну, спасибі, друже, – вигукнув принц Джон, – ти мене розсмішив на славу! Гей, Ісааку, ану позич мені жменьку червінців!

      Збентежений цим проханням, Ісаак довго порпався у своїй хутряній торбині, що висіла в нього на поясі, і намагався визначити, скільки монет вміститься у жмені; але принц поклав край його ваганням: схилившись до єврея, він вихопив торбину з його рук, витяг звідти кілька золотих монет, кинув їх Вамбі і поскакав далі уздовж бойового поля. Глядачі почали кпити з єврея, а принца осипали такими схвальними вигуками, наче він вчинив почесне і благородне діяння.

      Розділ VIII

      Ось пролунав сурми тривожний спів,

      До бою закликаючи бійців.

      Луна пішла і небом і землею;

      І лицар забороло опустив,

      Рушаючи на смертних ворогів.

«Паламон і Арсит»

      Об’їжджаючи арену, принц Джон раптом притримав коня і, звернувшись до абата Еймера, заявив, що геть забув про головний клопіт цього дня.

      – Святі на небі! – сказав він. – Чи знаєте ви, сер пріор, що ми забули обрати королеву любові й краси, яка своєю білою ручкою роздаватиме нагороди! Щодо мене, я подам голос за чорнооку Ребекку. В мене немає ніяких забобонів.

      – Пресвята Діво, – прошепотів пріор, з острахом звівши очі до неба, – за єврейку! та ж після цього нас закидають камінням і виженуть геть з турніру, а я ще не такий старий, щоб прийняти