Айвенго. Вальтер Скотт

Читать онлайн.
Название Айвенго
Автор произведения Вальтер Скотт
Жанр Приключения: прочее
Серия Бібліотека світової літератури
Издательство Приключения: прочее
Год выпуска 1819
isbn 978-966-03-9107-9



Скачать книгу

цими словами він повернувся до садиби, а блазень поплентав за ним.

      Наші мандрівники поспішали і їхали зі швидкістю, що свідчила про крайній переляк єврея: в його віці люди зазвичай не полюбляють швидкої їзди. Прочанин, що скакав попереду, вочевидь добре знав усі лісові стежки і навмисне вибирав кружні шляхи, тож підозріливому євреєві не раз спадало на думку, чи не збирається прочанин заманити його у пастку. Втім, його побоювання були цілком зрозумілі, якщо взяти до уваги, що за тих часів ні на землі, ні у воді, ні в повітрі не було жодної істоти – хіба що, мабуть, окрім летючих риб,[122] – яка б зазнавала таких повсюдних, невпинних і жорстоких утисків, як єврейське плем’я. За найменшою і нічим не виправданою вимогою, за безглуздим і необґрунтованим звинуваченням їхня особа і власність потерпали від гніву можновладців. Нормани, саксонці, датчани, британці, хоч як би вони ворогували між собою, відчували спільну ненависть до євреїв і вважали за свій святий обов’язок пригноблювати їх, визискувати й грабувати.

      Королі норманської династії і дворяни, які брали з них приклад, пригнічували цей народ з корисливих міркувань. Всі знають оповідь про те, як принц Джон, ув’язнивши багатого єврея в одному зі своїх замків, наказав щодня виривати в нього по одному зубу.[123] Це тривало доти, поки нещасний ізраїльтянин не втратив половину зубів, і лише тоді він погодився заплатити кругленьку суму, яку в нього вимагав принц. Гроші, що були в обігу, зосереджувались головним чином у руках цього пригніченого племені[124], і дворяни, щоб отримати ці гроші, за прикладом свого правителя без жодних вагань вдавалися до будь-яких засобів переконання, включаючи тортури. Пасивна мужність, породжена любов’ю до власності, спонукала євреїв нехтувати цією небезпекою, тим паче що вони могли отримати величезні прибутки у такій багатій країні, як Англія. Попри численні перешкоди й особливу податкову палату, про яку ми вже згадували (вона називалася єврейським казначейством і була створена саме для того, щоб розоряти і пригноблювати євреїв), вони примножували свої статки і передавали їх з рук у руки за допомогою векселів; цей комерційний винахід належить євреям. Векселі також давали їм змогу переводити гроші з однієї країни в іншу; отже, коли в одній країні євреям загрожували утиски і збитки, їхні скарби зберігалися за кордоном. Впертість і пожадливість, властиві євреям, певною мірою допомагали їм опиратися фанатизму і тиранії тих, під чиєю владою вони жили; ці якості наче зростали відповідно до гноблень, яких вони зазнавали.

      Через багатства, нажиті торгівлею, нерідко вони потрапляли в небезпечне становище, проте ті багатства служили їм на користь, зміцнюючи їхній вплив і надаючи певний захист. Такими були умови існування євреїв, і вони формували їхній характер: спостережливий, підозріливий і боязкий, але водночас упертий, спритний і стійкий у подоланні труднощів.

      Мандрівники довго пробиралися лісовими стежками; нарешті прочанин порушив мовчання.

      – Бачиш отой старий висохлий дуб? –



<p>122</p>

…що за тих часів ні на землі, ні у воді, ні в повітрі не було жодної істоти – хіба що, мабуть, окрім летючих риб… – алюзія до «Історії Землі і живої природи» (1776) Олівера Голдсміта.

<p>123</p>

…як принц Джон, ув’язнивши багатого єврея… наказав щодня виривати в нього по одному зубу. – Принц Джон (1167–1216), молодший брат Річарда Лев’яче Серце. Після смерті Річарда – англійський король (з 1199 р.); звався Безземельним, бо втратив більшу частину англійських володінь у Франції.

Епізод з вириванням зубів мав місце у 1210 р.: принц Джон наказав тримати всіх євреїв Англії під арештом, доки вони не виплатять йому 66 000 марок (назва старовинної англійської монети), з них 10 000 вимагалося від брістольської общини; голова цієї общини і піддався описаним тортурам.

<p>124</p>

Гроші, що були в обігу, зосереджувались головним чином у руках цього пригніченого племені… – Церковний едикт забороняв християнам займатися лихварством, цим займалися євреї, тому в їхніх руках сконцентрувалися значні капітали; інші види суспільної діяльності євреям були заборонені.