Закон рівноваги. Александр Фармагей

тисячі років?! – і її очі запалали зеленим вогнем.

      Він не зовсім зрозумів цей жарт…

      – Підемо, я покажу тобі зірки, – сказав він.

      – Я їх люблю, сьогодні немає Місяця і хмар, і їх так добре видно. Як казав Платон: «Астрономія змушує душу дивитися вгору і веде нас з цього світу в інший».

      – Дивись, ківш Великої Ведмедиці знають всі…

      – Так.

      – Але не всі знають, що крайня зірка ручки ковша – це своєрідний ніс ведмедиці, який вона тягне вперед, немов принюхуючись.

      І він зробив кілька жартівливих рухів у її бік, одночасно втягуючи повітря, насолоджуючись тим, ледь вловимим запахом, який мало небесне створіння на ім'я Ольга.

      – І є до чого принюхуватися, – продовжував він, – перед нею з люлькою в роті сидить пастух на ім’я Волопас, якого древні вдягнули в зірки, і якийсь романтик того часу зміг з'єднати воєдино ці зірки в одне сузір'я. Ти, якщо придивишся, побачиш трубку Волопаса у вигляді перевернутого вершиною вниз трикутника.

      – Я бачу його, – весело сказала Ольга і заплескала в долоні.

      Її така реакція викликала посмішку на його обличчі, і він продовжив:

      – Біля його ніг – сузір'я Гончих Псів, яких Волопас ніби нацьковує на Велику Ведмедицю. Ззаду за Волопасом, трохи вище, стоїть Геркулес із занесеною над головою нашого пастуха, який палить і нічого не підозрює, великою дубиною.

      Він зобразив рух руками, як виглядає дубина Геркулеса, що опускається на голову Волопаса. Ольга після 10 – секундного розглядування небесного склепіння чітко показала на це сузір'я.

      – А тепер дивись, бачиш кілька зірок, які нагадують злегка повернуту латинську букву «W»?

      – Так, бачу.

      – Це красуня Кассіопея, вона неначе сидить на стільці перед дзеркалом і чепуриться.

      – Послухай, Дімо, звідки стільки знань, це захопливо цікаво, але ж ти не астроном.

      – Читання детермінує вербальну аддиктивність.

      Вона засміялася.

      – Це тобі хміль у голову вдарив, що ти заговорив вченими словами? – з ніжною іронією промовила Ольга.

      – Ну-у-у, не зовсім. Переводячи на нормальну мову, це означає, що якщо книжок читати не будеш – скоро грамоту забудеш, – і вони засміялися разом.

      – Насправді ця фраза означає, що читання збільшує словниковий запас і, звичайно ж, рівень знань. Адже більшість людей сучасності зовсім перестала читати, але намагається претендувати на звання розумних істот. У мене таке враження, що мені в порівнянні з тобою ще доведеться в черзі постояти. Ти така молода, а у твоїй голові явно досвід тисячоліть.

      – Що ти сказав?! – Вона якось напружилася.

      – Кажу, що ти явно багато читаєш, бо володієш знаннями і вмієш ними користуватись.

      – Ну, якось так, – відповіла вона, трохи із сумом.

      Наш герой помітив цю зміну, але не зрозумів її причин.

      – Стривай, насправді на небі мільярди зірок і сузір'їв. Ми навіть не можемо усвідомити величини