Название | Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа |
---|---|
Автор произведения | Андрис Лагздукалнс |
Жанр | Приключения: прочее |
Серия | |
Издательство | Приключения: прочее |
Год выпуска | 0 |
isbn | 9780890006870 |
Репортажі Льольки за випадки корупції та зловживання в середовищі посадовців, за тяжке становище: дитячого будинку, ветеранів та інвалідів нікого не цікавили. Потрібні були «смажені факти» стосовно верхівки суспільства, за події у нічних клубах, за брудні вподобання рок, або поп-зірок. Редакторів цікавило життя хлопчиків-мажорів та їхні карколомні витівки: хто яку тачку придбав, як швидко її розгепав, хто з ким переспав, хто у кого відбив чергову подружку, дружину, чоловіка, зруйнував родину й на її уламках створив нову «вдалу».
Редактори гримали на Льольку, шматували тексти й вказували пальцем на двері. Після цього вона рюмсала в кабінці туалету. Вся у шмарклях телефонувала Маргоші й Дар’ї, вислуховуючи заспокійливі слова та поради. Незабаром Марго це набридло і вона познайомила хрещеницю з одним із провідних столичних журналістів, який входив у ТОП-10 за кількістю опублікованих статей та за сумами отриманих за них гонорарів.
Журналіст був на п'ятнадцять років старшим за Льольку, двічі розлучений. Він мав підсаджену коньяком печінку, легку форму сколіозу й цілу купу знайомих у середовищі олігархів, депутатів та зірок столичного бомонду. Але інформацію Макс Свєтлов (за паспортом Іван Перескокін) черпав зовсім в іншому середовищі.
Офіціанти та бармени елітних ресторанів й нічних клубів, покоївки та адміністратори готелів, продавці автосалонів, ювелірних бутиків, інспектори ДПС і опера з «уголовки» за щедру винагороду, а іноді з почуття звичайної людської неприязні, яка часом межувала з почуттям відвертої ненависті до «зірок нації», постійно постачали його цікавими подробицями їхнього особистого життя. Не гребував Макс і чорним піаром, розкручуючи на замовлення теми, з майстерно розіграними розлученнями та публікуючи інтимні подробиці життя «зірок» шоу-бізнесу, які переростали в гучні скандали й судові розборки.
Льолька, яка на той час вже втратила дитячі ілюзії від повсякденного життя, трохи поколотила понти та дозволила Максу затягнути себе в ліжко. На її подив, Макс виявився гідним партнером, тож їхній зв'язок, який вони ретельно приховували від всіх, тривав понад вісім місяців.
Розгледівши в дівчині талант, Макс посвятив молоду журналістку в таємниці професії, познайомив з редакторами та потрібними людьми, про що жодного разу не пошкодував. Незабаром Льольчині репортажі не поступалися за своєю якістю й пікантним подробицям витворам вчителя. А гонорари перевищили найсміливіші її очікування.
Але, на жаль, все гарне має властивість швидко закінчуватися. Так сталося й цього разу. Макс, втративши почуття здорового глузду, опублікував карколомний репортаж,