Фауст. Иоганн Гете

грузне,

      Нехай в ненаситі своїй

      Жадливими устами дарма ловить

      Примарну їжу і пиття, —

      Коли б і не вдалось мені його підмовить,

      То він би й сам пропав без вороття.

      Увіходить учень.

      Учень

      У цьому місті я новак,

      Сюди осміливсь завітати,

      Щоб мужа вченого пізнати,

      Якого тут шанує всяк.

      Мефістофель

      Вельми вдячний вам за цюю честь,

      Та таких, як я, немало єсть.

      Ви що, уже взялися за науку?

      Учень

      О, прийміть мене під вашу руку!

      Я з щирим серцем сюди прийшов,

      Є й грошенята, й свіжа кров.

      Довго мене не пускала мати,

      Та дуже хочу мудрість пізнати.

      Мефістофель

      Тоді на місці ви якраз.

      Учень

      Признатись, сумно якось у вас:

      Усі ці мури, всі ці зали

      Мені до серця не припали.

      Мов нежива оселя ця —

      Ані зела, ні деревця,

      А як за парту я сідаю —

      І слух, і зір, і ум втрачаю.

      Мефістофель

      Та тут у звичці діло все.

      І немовля спочатку теж

      Не дуже радо груди ссе,

      А опісля – не одірвеш.

      Отак і вам – науки груди

      Щодня смачніше ссати буде.

      Учень

      Радніший я до тих грудей допасти,

      Але ж навчіть, як шлях до них прокласти?

      Мефістофель

      Та ви скажіть мені вперед,

      Який ви обрали факультет?

      Учень

      Я хочу справді вченим стати,

      Усе знання умом обняти,

      Пізнать життя землі і неба

      І всіх речей збагнути суть.

      Мефістофель

      Ви стали враз на вірну путь;

      Лиш розважатися не треба.

      Учень

      Візьмусь я щиро працювати,

      Але хотілося б мені

      Хоч трохи часом погуляти

      У гарні святкові літні дні.

      Мефістофель

      Цінуйте час – він не стоїть на місці,

      Зумійте з нього взять якмога більш користі,

      А щоб як слід згострити ум,

      Вступіть в Collegium logicum.

      Там дух ваш добре намуштрують,

      В іспанські чоботи озують,

      Щоб він тягнувсь за кроком крок

      Обачно по шляху думок,

      А не збивавсь на манівці,

      Як блудний вогник по луці.

      Там вас навчатимуть щодня:

      Не дій ніколи навмання,

      Не так-то просто їсти й пить —

      Все слід під «раз, два, три» робить.

      Думки у нас фабрикують так,

      Як складну тканину тче верстак:

      Раз ступив – тисячі ниток,

      Раз прибив – непомітно ллються,

      Човники сюди-туди снуються,

      В основу вплітаючи уток.

      А тут філософ вже підходить

      І що, йчого і як доводить:

      Як перше так і друге так, —

      То третє і четверте так;

      Як першого й другого немає,

      То третє