Пригоди бравого вояка Швейка. Ярослав Гашек

бува, з кимсь учора?

      – До цього не дійшло, пане фельдкурате. А сьогоднішня спрага – це наслідок учорашньої. Цього так швидко не здихаєшся. Я знав одного столяра, так той уперше впився на Сільвестра[136] тисяча дев’ятсот десятого року, а першого січня вранці мав таку спрагу й так погано почувався, що змушений був купити собі оселедця і знову напитись, і так робить тепер щодня вже чотири роки. І нема йому рятунку, бо завжди по суботах накуповує собі оселедців на цілий тиждень. Це вже така карусель, як говорить один фельдфебель з дев’яносто першого полку.

      Фельдкурат страждав від сильного похмілля й глибокої депресії. Якби в цю хвилину його хтось почув, то подумав би, що слухає лекцію доктора Александра Батєка[137] на тему: «Оголосімо війну не на життя, а на смерть демонові алкоголю, який вбиває найкращих людей» – або що читає його книгу «Сто етичних іскор».[138]

      Правда, висловлювання фельдкурата мали трохи інший зміст.

      – Якби хоч я, – міркував він, – пив якісь благородні напої, наприклад, арак, мараскін, коньяк, але ж я вчора пив саму ялівцівку. Дивуюсь, як я міг її пити? Вона ж огидна на смак. Хоча б це була принаймні вишнівка. Навигадують люди різне свинство і п’ють його, як воду. Адже ялівцівка паскудна, ні смаку, ні кольору, тільки в горлі пече. Якби це була бодай справжня ялівцівка, така, як я пив одного разу в Моравії. Але ж ця вчорашня була з деревного спирту й олії. Погляньте лише, як мені відригується. Горілка – це отрута, – констатував він. – Вона повинна бути чиста, справжня й в жодному разі не виготовлена на єврейських винокурнях холодним способом[139]. Так само, як і ром. Добрий ром – рідкість. Коли б тут була справжня горіхівка, – він зітхнув, – вона б мені підлікувала шлунок. Така горіхівка, як у капітана Шнабля в Брусті.

      Фельдкурат почав порпатися в гаманці.

      – У мене є всього-на-всього тридцять шість крейцарів. А що, якби продати цю канапу, – міркував він, – як ви гадаєте? Чи знайдеться покупець на неї? Домовласникові скажу, що я її позичив або її в нас хтось украв. Ні, канапу я залишу. Я краще пошлю вас до пана капітана Шнабля – позичити мені сто крон. Він виграв у карти. Якщо там вам не поталанить – підете у Вршовіце, в казарми, до поручика Малера. Як і там не роздобудете – підете на Градчани[140] до капітана Фішера. Скажете йому, що я мушу заплатити за фураж для коней, а гроші пропив. А якщо й там нічим не розживетесь, заставимо фортепіано. Хай буде, що буде. Я вам напишу для всіх по кілька рядків. Якщо відмовлятимуть – насідайте. Скажете, що я дуже потребую, що зовсім без грошей. Видумайте будь-що, але не повертайтеся з порожніми руками, бо відправлю вас на фронт. Спитайте капітана Шнабля, де він купує свою горіхівку, й придбайте дві пляшки.

      Швейк чудово впорався з дорученням. Його щира наївність і чесне обличчя примушували вірити всьому, що він казав.

      Швейк вирішив,

136

31 грудня.

137

…що слухає лекцію доктора Александра Батєка – Александр Соммер-Батєк (1874—1944) – хімік, професор Промислового інституту (Прага), основоположник сучасної чеської хімічної термінології, фундатор чеської Армії порятунку, скаутського руху тощо. Поставив багато експериментів у галузі фізики, ботаніки тощо. Не вживав алкоголю, не палив, був вегетаріанцем і прихильником спокійного пережовування їжі. Через різноманітні лекції, в яких він пропагував у доступній і оригінальний формі здоровий спосіб життя (зокрема лялькова вистава про статеві хвороби для солдатів, лекція про вірне дихання, прочитана циганам на весіллі тощо) набув репутації цікавого дивака, що сприяло створенню ажіотажу навколо його імені. Автор афоризму «Будьмо джентльменами не за одягом, а за духом».

138

«Сто іскор етичних» – збірник афоризмів А. Батєка, який неодноразово перевидавався.

139

…холодним способом – технологія виготовлення спиртних напоїв без застосування перегонки (тобто без нагрівання сировини).

140

Вршовіце, Градчани – райони в протилежних кінцях Праги.