Без козиря (збірник). Петро Панч

Читать онлайн.
Название Без козиря (збірник)
Автор произведения Петро Панч
Жанр Историческая литература
Серия Історія України в романах
Издательство Историческая литература
Год выпуска 2009
isbn 978-966-03-4771-7



Скачать книгу

широкими багнетами на руки і, голосно попереджаючи, закричали:

      – Цюрік!

      У Байди враз ослабло все тіло, і він неслухняними ногами поплівся між двома широкими багнетами і нагаєм позаду. На естакаді все ще маячила постать у касці з багнетом за плечима. Солдат дивився вслід прудкому паровозові й широко посміхався.

      Коли натовп залишився вже позаду, Байда враз озирнувся і крикнув через плече:

      – А ви не будьте дурнями, чули, що казав Максим!

      Гайдамака штовхнув його в плечі, від чого Байда ніби надкусив останнє слово. Десь збоку виринув з переляканим виглядом Ілько.

      – Тату, – прошептав він зблідлими губами.

      – Візьми обушок. – І Байда сунув йому в руки держално. – Іди назад, купи держись.

      Вартовий випустив Байду за ворота, на майдан, на якому стояв будинок варти.

      Тіло забитого Хабібули ще й досі лежало непохованим, а дванадцятигодинний робочий день засмутив навіть однодумців Задої.

      Того ж вечора Гнат Убогий скликав комуністів в найдальшому закапелку Собачіївки. Прийшов Семен Сухий, Гриць Духота – слюсар із ремонтного цеху. Він був парубок уже в літах. Мав ще прийти Василь Моренко. Ставши кульгавим, він тепер працював у шахті за стволового. Оце були і всі комуністи, що залишилися в Калинівці. У ближчому селі – Платонівці, де також жили шахтарі, було ще двоє надійних, які ходили ще в співчуваючих, – коваль Власов, що майже ніколи не розлучався з голосною гармонією, і, навпаки, завжди тихий і дрібний з обличчя учитель Безуглий.

      Зв'язок з Платонівкою тримали через Гриця Духоту, який ходив туди ніби до платонівських дівчат.

      Цей невеличкий загін більшовиків устиг уже згуртувати довкола себе і на шахті, і в селі немало робітників і селян, що були раніш або байдужими, або навіть вірили есерам і меншовикам. Тепер вони складали революційне ядро підрайону. Від товариша, який виконував партійні завдання зафронтового бюро і потайки приїздив до Платонівки, вони довідувалися про загальне становище. Він же постачав і більшовицьку літературу та газети. Але останній раз він був щось з місяць тому. Максим Мостовий поїхав до Юр'ївки, щоб налагодити зв'язок з районним комітетом, який уже розгорнув у підпіллі роботу.

      Звістка ця вплинула на присутніх, як підмога на обложених у фортеці. Гриць Духота мав доповісти про підготовку похорон Хабібули. Чекали тільки на Моренка, якому було доручено зв'язатися з шахтою номер чотири. Для конспірації на столі стояла пляшка каламутного самогону і миска капусти. Капуста апетитно пахла конопляною олією. То один, то другий пучкою знімали з миски бурштинові пацьорки капусти і кидали в рот. Смачно приплямкуючи, вони перекидалися словами. Їхні думки знову повернулися до становища на шахті:

      – Проти кулеметів з голими руками що ти вдієш? А людей розполохають.

      – А головне, каже Максим, треба, щоб і інші шахти – разом.

      – Треба це діло скоріше взяти більшовикам до своїх рук, а то в спілці тепер нароблять.

      – Вони вже одверто в одну дудку грають.

      – Наволоч