Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник). Іван Багряний

старшина, – ковнір шкереберть, ушанка понуро насунена на брови:

      – В чом дєло?

      – Товаришу старшина, – каже Вася милим, ідеально сердечним та спокійним голосом. – Навіщо ви садите сюди п'яних вартових? Хлопець «під градусом» роняє оружіє, і може вийти, брат, чортіщо…

      Черговий і вартовий поперхнулися на півслові.

      Старшина дивиться якусь мить на обох. Тоді підходить до вартового:

      – Дихни!..

      – Та то… я… е-е… той…

      – Дихни!!.

      Вартовий перелякався, став на струнко, дихає в обличчя старшині.

      Покрутивши носом і не сказавши ні слова, старшина насуває свою ушанку зовсім на очі й виходить. По якомусь часі з'являється караульний начальник із новим вартовим. Він «знімає» старого вартового, заміняє його новим і виходить. Сплюнувши, черговий виходить також.

      Тоді Вася підходить до нового вартового-автоматника й насипає йому насіння в полу шинелі.

      Інцидент вичерпано. Але жінки вже не ходять.

      Вася зітхає під столом – либонь, за насінням тужачи:

      Примечания

      1

      Аванті – вперед (італ.).