Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник). Тарас Шевченко

лихо буде.

      Мине лихо… Кругом його

      Мов вимерли люде.

      Ані півня, ні собаки;

      Тілько із-за гаю

      Десь далеко сіроманці

      Вовки завивають

      Байдуже! іде Ярема,

      Та не до Оксани,

      Не в Вільшану на досвітки,

      До ляхів поганих

      У Черкаси. А там третій

      Півень заспіває…

      А там… а там… Йде Ярема,

      На Дніпр поглядає.

      «Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!

      Багато ти, батьку, у море носив

      Козацької крові; ще понесеш, друже!

      Червонив ти синє, та не напоїв;

      А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято

      По всій Україні сю ніч зареве;

      Потече багато, багато, багато

      Шляхетської крові. Козак оживе;

      Оживуть гетьмани в золотім жупані;

      Прокинеться доля; козак заспіва:

      «Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —

      О, боже мій милий – блисне булава!»

      Так думав, ідучи в латаній свитині,

      Сердега Ярема з свяченим в руках.

      А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,

      Підняв гори-хвилі; а в очеретах

      Реве, стогне, завиває,

      Лози нагинає;

      Грім гогоче, а блискавка

      Хмару роздирає.

      Іде собі наш Ярема,

      Нічого не бачить;

      Одна думка усміхнеться,

      А друга заплаче.

      «Там Оксана, там весело

      І в сірій свитині;

      А тут… а тут… що ще буде?

      Може, ще загину».

      А тим часом із байраку

      Півень – кукуріку!

      «А, Черкаси!.. боже милий!

      Не вкороти віку!»

      ЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТ

      Задзвонили в усі дзвони

      По всій Україні;

      Закричали гайдамаки:

      «Гине шляхта, гине!

      Гине шляхта! погуляєм

      Та хмару нагрієм!»

      Зайнялася Смілянщина,

      Хмара червоніє.

      А найперша Медведівка

      Небо нагріває.

      Горить Сміла, Смілянщина

      Кров'ю підпливає.

      Горить Корсунь, горить Канів,

      Чигирин, Черкаси;

      Чорним шляхом запалало,

      І кров полилася

      Аж у Волинь. По Поліссі Ґонта бенкетує,

      А Залізняк в Смілянщині

      Домаху гартує,

      У Черкасах, де й Ярема

      Пробує свячений.

      «Отак, отак! добре, діти,

      Мордуйте скажених!

      Добре, хлопці!» – на базарі

      Залізняк гукає.

      Кругом пекло; гайдамаки

      По пеклу гуляють.

      А Ярема – страшно глянуть

      По три, по чотири

      Так і кладе. «Добре, сину,

      Матері їх хиря!

      Мордуй, мордуй, в раю будеш

      Або есаулом.

      Гуляй, сину! нуте, діти!»

      І діти майнули

      По горищах, по коморах,

      По льохах, усюди;

      Всіх уклали, все забрали.

      «Тепер, хлопці, буде!

      Утомились, одпочиньте».

      Улиці, базари

      Крились трупом, плили кров'ю.

      «Мало клятим кари!

      Ще раз треба перемучить,

      Щоб