Кобзар. Тарас Шевченко

вимерли люде.

      Ані півня, ні собаки;

      Тілько із-за гаю

      Десь далеко сіроманці

      Вовки завивають

      Байдуже! іде Ярема,

      Та не до Оксани,

      Не в Вільшану на досвітки,

      До ляхів поганих

      У Черкаси. А там третій

      Півень заспіває…

      А там… а там… Йде Ярема,

      На Дніпр поглядає.

      «Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!

      Багато ти, батьку, у море носив

      Козацької крові; ще понесеш, друже!

      Червонив ти синє, та не напоїв;

      А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято

      По всій Україні сю ніч зареве;

      Потече багато, багато, багато

      Шляхетської крові. Козак оживе;

      Оживуть гетьмани в золотім жупані;

      Прокинеться доля; козак заспіва:

      «Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —

      О, боже мій милий – блисне булава!»

      Так думав, ідучи в латаній свитині,

      Сердега Ярема з свяченим в руках.

      А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,

      Підняв гори-хвилі; а в очеретах

      Реве, стогне, завиває,

      Лози нагинає;

      Грім гогоче, а блискавка

      Хмару роздирає.

      Іде собі наш Ярема,

      Нічого не бачить;

      Одна думка усміхнеться,

      А друга заплаче.

      «Там Оксана, там весело

      І в сірій свитині;

      А тут… а тут… що ще буде?

      Може, ще загину».

      А тим часом із байраку

      Півень – кукуріку!

      «А, Черкаси!.. боже милий!

      Не вкороти віку!»

      ЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТ

      Задзвонили в усі дзвони

      По всій Україні;

      Закричали гайдамаки:

      «Гине шляхта, гине!

      Гине шляхта! погуляєм

      Та хмару нагрієм!»

      Зайнялася Смілянщина,

      Хмара червоніє.

      А найперша Медведівка

      Небо нагріває.

      Горить Сміла, Смілянщина

      Кров'ю підпливає.

      Горить Корсунь, горить Канів,

      Чигирин, Черкаси;

      Чорним шляхом запалало,

      І кров полилася

      Аж у Волинь. По Поліссі Ґонта бенкетує,

      А Залізняк в Смілянщині

      Домаху гартує,

      У Черкасах, де й Ярема

      Пробує свячений.

      «Отак, отак! добре, діти,

      Мордуйте скажених!

      Добре, хлопці!» – на базарі

      Залізняк гукає.

      Кругом пекло; гайдамаки

      По пеклу гуляють.

      А Ярема – страшно глянуть

      По три, по чотири

      Так і кладе. «Добре, сину,

      Матері їх хиря!

      Мордуй, мордуй, в раю будеш

      Або есаулом.

      Гуляй, сину! нуте, діти!»

      І діти майнули

      По горищах, по коморах,

      По льохах, усюди;

      Всіх уклали, все забрали.

      «Тепер, хлопці, буде!

      Утомились, одпочиньте».

      Улиці, базари

      Крились трупом, плили кров'ю.

      «Мало клятим кари!

      Ще раз треба перемучить,

      Щоб не повставали

      Нехрещені, кляті душі».

      На базар збирались

      Гайдамаки.