Кобзар. Тарас Шевченко

свине, здоров, жиде,

      Здоров, чортів сину!»

      Та нагаєм, та нагаєм.

      А жид зогнув спину:

      «Не жартуйте, мості-пане!»

      «Добривечір в хату!

      Ще раз шельму! ще раз!.. годі!

      Вибачай, проклятий!

      Добривечір! а де дочка?»

      «Умерла, панове».

      «Лжеш, Іудо! нагаями!»

      Посипались знову.

      «Ой паночки-голубчики,

      Єй-богу, немає!»

      «Брешеш, шельмо!»

      «Коли брешу,

      Нехай бог карає!»

      «Не бог, а ми. Признавайся!»

      «Нащо б мав ховати,

      Якби жива? Нехай, боже,

      Щоб я був проклятий!..»

      «Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,

      Літаню співає.

      Перехрестись!»

      «Як же воно?

      Далебі, не знаю».

      «Отак, дивись…»

      Лях хреститься,

      А за ним Іуда,

      «Браво! браво! охрестили.

      Ну, за таке чудо

      Могоричу, мості-пане!

      Чуєш, охрещений?

      Могоричу!» «Зараз, зараз!»

      Ревуть, мов скажені,

      Ревуть ляхи, а поставець

      По столу гуляє.

      «Єще Польща не згінела!»

      Хто куди гукає.

      «Давай, жиде!» Охрещений

      Із льоху та в хату,

      Знай, шмигляє, наливає;

      А конфедерати,

      Знай, гукають: «Жиде! меду!»

      Жид не схаменеться.

      «Де цимбали? грай, псявіро!»

      Аж корчма трясеться —

      Краков'яка оддирають,

      Вальса та мазура.

      І жид гляне, та нищечком:

      «Шляхетська натура!»

      «Добре, годі! тепер співай!»

      «Не вмію, єй-богу!»

      «Не божись, собача шкуро!»

      «Яку ж вам? Небогу?»

      «Була собі Гандзя,

      Каліка небога,

      Божилася,

      Молилася,

      Що боліли ноги;

      На панщину не ходила,

      А за парубками

      Тихесенько,

      Гарнесенько

      Поміж бур'янами».

      «Годі! годі! це погана:

      Схизмати співають».

      «Якої ж вам? хіба оцю?

      Стривайте, згадаю…»

      «Перед паном Хведором

      Ходить жид ходором,

      І задком,

      І передком

      Перед паном Хведірком».

      «Добре, годі! тепер плати!»

      «Жартуєте, пане:

      За що платить?»

      «Що слухали.

      Не кривись, поганий!

      Не жартуєм. Давай гроші!»

      «Де мені їх взяти?

      Ні шеляга, я панською

      Ласкою багатий».

      «Лжеш, собако! признавайся!

      А нуте, панове,

      Батогами!»

      Засвистіли,

      Хрестять Лейбу знову.

      Періщили, періщили,

      Аж пір'я летіло…

      «Єй же богу, ні шеляга!

      Їжте моє тіло!

      Ні шеляга! ґвалт! рятуйте!»

      «Ось ми порятуєм».

      «Постривайте, я щось скажу».

      «Почуєм, почуєм,

      Та не бреши, бо, хоч здохни,

      Брехня не поможе».

      «Ні, в Вільшаній…»

      «Твої гроші?»

      «Мої!.. ховай боже!

      Ні, я кажу, що в