Печера. Марина и Сергей Дяченко

помилку, ненавмисне перекручування фактів?

      Чоловік з трикутним обличчям дозволив собі скривджено стиснути губи:

      – Робоча глава помиляється нечасто, пане координатор.

      – Слідчий експеримент?

      – Імовірно, буде потреба. Проте… не найближчим часом. Спричинення психологічних травм, не сумісних з життям…

      Люди за столом засовалися в кріслах, всідаючись зручніше, – так, наче у всіх одночасно затерпли ноги.

      – Чи не було нестандартної поведінки з боку хижака? – продовжував допитуватись бородань. – Можливо, незавершена агресія? Чи, навпаки, перевищення припустимого індексу?

      Його співрозмовник ледь підняв підборіддя:

      – І нам спадало на думку це питання. Спеціальне дослідження підтвердило: хижак діяв стандартно, в рамках своєї особистої норми агресії. Вона в нього досить висока… Інша річ, що саме в цьому випадку перевищення визначити складно – занадто нестандартна, е-е-е, ситуація. Але, треба сказати, ця людина сама пішла на те, щоб дати інформацію… Про всяк випадок ми взяли її під контроль.

      – Дивовижна передбачливість, – неголосно зронила жінка. І поклала пилочку на стіл.

      – Охоронна глава чимось незадоволена? – поцікавився чоловік з емблемою.

      Жінка підвела погляд; на її заплилому, позбавленому косметики лиці сиділи чіпкі, мов гаки, пильні очі.

      – Охоронна глава, – жінка говорила недбало, з її голосу можна було подумати, що вона розмовляє з подругою по телефону, – має дані про витік інформації… скажімо так, про можливість такого витоку.

      Якийсь час було тихо.

      – То можливість витоку чи витік? – повільно перепитав бородань.

      – Маніакальна підозріливість, – сказав чоловік з трикутним обличчям, погладжуючи свою емблему, – це необхідна особливість охоронних структур… Факти?

      Жінка помовчала, пронизуючи його поглядом. Потім обернулася до бороданя:

      – Охоронна просить повноважень для роботи з цією… несподіваною проблемою.

      – У нас виникла не тільки проблема, але й можливість, – неголосно сказав чоловік, що сидів навпроти.

      У нього було вузьке, смагляве, ледь асиметричне лице, дуже яскраві, ясно-зелені очі й низький, часом аж до глибоких басів, голос. Говорячи, він не зводив очей з екранчика кишенькового комп'ютера – там змінювалися мальовничі поєднання барв.

      – Я знав, що Пізнавальна зацікавиться, – з напруженою усмішкою проказав бородань.

      – Так, пане координатор. Ми вже зацікавились. Небувалий в історії випадок, небувало високі показники… Пізнавальна просить повноважень для себе.

      – Виняткових, – упівголоса додав блідий юнак, що сидів поруч.

      – Природно, – смаглявий підняв брови. – Природно, виняткових, Пізнавальна здатна подбати і про спостереження, і про безпеку, і про…

      – Охоронна висловлює протест, – голос повної жінки зберігав байдужість, проте очі блиснули так, що бородань у кріслі нервово моргнув. – Це гра з вогнем! Відомі всім нам