Відрубність Галичини. Іван Франко

В основі сієї маленької зміни лежала глибока філософічна мудрість. Досвід учить, що многі виборці голосують так, як голосував той перед ним. Коли, отже, перші виборці подали голоси за п. Тишковським, то можна бути певним, що й з дальших найбільша часть буде голосувати так само, розуміється, за винятком тих, що приступають до урни з сильною постановою голосувати інакше.

      Не зовсім у порядку було, може, й те, що сіни перед виборчим локалем були повні агентів пана Тишковського, які ще й тут перед самим голосуванням пробували одного або другого виборця підкупити грішми. Одному селянинові обіцяли 25 ринських, а одному руському священикові, попові Козієві, 100 ринських. І се, може, не зовсім належало до порядку, що цісарсько-королівський повітовий комісар Стшельбицький в урядовій уніформі стояв посеред виборчої комісії і кождому виборцеві ясно та виразно підповідав назву: Павло Тишковський.

      О 12 годині голосування скінчилося; на Тишковського впало 210 голосів, на мене 22. О другій годині почали стріляти з моздірів на знак, що й в інших повітах більшість голосів упала на п. Тишковського. Швидко, одначе, розійшлася чутка, що вистріли були передчасні, бо телеграми про результати голосування ще не надійшли. О третій годині я від’їхав із Добромиля – телеграми ще не надійшли. Я не сумнівався ані на хвилю про побіду п. Тишковського, та в моїй душі будилися непевні побоювання, як перейшла виборча боротьба в інших повітах і скільки наших жертв спотребувала вона. Сі побоювання, на жаль, не були зовсім безпідставні.

      Дальше оповідання про події в Перемишлі основую на дописах свідків, опублікованих у часописах «Діло» та «Kurjer Przemyski». І тут властиву агітаційну діяльність перед виборами попередила оживлена корупційна діяльність на користь пана Тишковського. Ся діяльність розпочалася вечором перед днем вибору.

      Виборців, що прибували до Перемишля, переловлювали агенти п. Тишковського, заводили до шинків і тут угощували їх стравами та напитками. Глинський, війт із Вершатич, недалеко Перемишля, громадський достойник із тих, які можливі тільки в Галичині, де зажалення селян на надужиття, насильства та споневіряння війтів не тільки не шкодять обжалуваним, але, навпаки, зачисляються їм у заслугу, – грав головну ролю між тими агентами. Він перед зібраними в шинку виборцями вихваляв п. Тишковського, кидав громи на радикалів та д-ра Франка; деяких молодих людей, як ось редактора Будзиновського, слухача університету Михайла Новаковського, Семена Вітика, Регера та деяких перемиських робітників, що прийшли до того самого шинку і спокійно посідали при іншім столі, велів напастувати та прогнати побоями, а деяких, власне Михайла Новаковського та робітника жида Фаста, велів арештувати, по чім усю ніч без перешкоди «трактовано» та «оброблювано» виборців.

      У день виборів уже о 7 годині рано на всіх вулицях, що вели до міста, порозставлювано сторожу, зложену з жандармів, поліціантів та агентів Тишковського. Ся сторожа спиняла всіх виборців при вході до міста, веліла їм показувати легітимаційні карти