Нічний молочник. Андрей Курков

утоми говорив… Казав, що відчув зайву бадьорість у тілі, то й вирішив рвонути кудись подалі…

      – Випити хочете?

      Борис хитнув головою заперечливо, а Женя радісно кивнув.

      Діма поставив на табуретку, що правила за столик, тарілку з квашеними огірками і наповнив дві чарки. Але перш ніж випити, поскаржився на дружину, що побивається за зниклим котом.

      – Мине, – заспокоїв його Боря.

      – Коли? Я вже не витримую! Удома така атмосфера, ніби в кожній кімнаті по п’ять мерців неоплаканих лежить.

      – То знайди схожого кота, – на обличчі Бориса вималювався дуже серйозний вираз. – І вдай, ніби це Мурик! Він же звичайний, сірий був! Таких вулицями сотні бігають…

      – Їй серце підкаже, що не той кіт, – засумнівався вголос Діма.

      – Серце? Та байки то все! Жінки самі про себе ці казки вигадують, щоб добрішими здаватися. А самі… – Женя обірвав сам себе, схопив чарку і нервово перехилив. Потім хруснув у роті огірком.

      – Та годі про котів! – Борис вирішив змінити тему розмови. – Ти лікаря знайшов якогось?

      Його погляд уперся в очі Діми.

      – Якого лікаря?! Я кота шукаю…

      – Зав’язуй зі своїм котом. Пошукай лікаря. Або аптекаря. Аптекарі на ампулах краще розуміються.

      – Ти ось що зроби, – Женя підняв вказівного пальця, щоб привернути до себе увагу. – Візьми ампулу й піди до аптеки. Скажи, що знайшов і не знаєш, що це таке!

      – Та це й ти можеш зробити! – відповів на пропозицію господар гаража. – Чого це я маю по аптеках ходити?

      – Справді, – кивнув Борис, пригладжуючи вуса і уважно дивлячись на Женю. – Займися цим!

      – Гаразд, – мить повагавшись, погодився той. – Давайте мені три ампули, і я… піду, словом.

      Діма видобув з присунутої до стіни пластикової валізи три ампули. Женя поклав їх до кишені куртки, кивнув на прощання і вийшов.

      Борис і Діма перезирнулися.

      – Він що, образився? – спитав Діма.

      Борис мовчки махнув рукою.

      – Хлюпни й мені чарочку, – попросив він.

      Діма налив.

      – Треба було з нами, на трьох, – сказав він.

      – Я на трьох більше не п’ю, – похмуро повідомив Борис. – Пити на трьох – це друга ознака алкоголізму.

      – А перша?

      – Перша? Це пити на самоті…

      – Знаєш, мені наплювати, що в цих ампулках – наркотик чи ліки від раку. Головне – вигідно їх продати, —

      поділився після чарки горілки Борис. – Я б тоді доньку в університет влаштував, на платне навчання. А ти справді, знайди схожого кота, виваляй його в багнюці й додому принеси. Скажи, що він по кицьках волочився і на себе не схожий… Вона й заспокоїться. Та й не кота їй треба, а дитину!

      – Це наша справа! – став на захист дружини Діма.

      – Певно що ваша, – погодився Борис, підводячись із саморобної дерев’яної лавочки. – А валізочка – наша справа. І краще б її чимшвидше закінчити!

      10

      Київська область. Макарівський район

      Село Липівка

      Наступний