Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

подзвоню. Бекі їй скаже, що ми по відику серіал дивимось. Сорок вісім серій.

      – Боїшся тих розкопувачів?

      – Само собою, шо боюсь. Без волини я голіма, – видала каламбур Мармура. – Але й ви б свою «кришу» підірвали. На всяк випадок. А то ті деградоси нас звідси викурять або постріляють. Може, в них і гранати є.

      – Я викличу детектива.

      – Краще кількох.

      – Але ми не скажемо йому про циліндр.

      – А як?.. – не зрозуміла Мармура.

      – Ми скажемо, що погрози в записці пов'язані з тим, що сталося на моїй роботі. Тоді послуги детектива оплачуватиме фірма.

      – А так можна?

      – Всьо можна, єслі астарожно.

* * *

      В окремому кабінеті респектабельного київського ресторану двоє добродив чекали на замовлені страви. На екрані плазмового телевізора форвард «Манчестера» намагався обійти рухливий ромб, складений з чотирьох гравців «Арсеналу».

      – Ввімкнути звук? – спитав один із добродіїв, кивнувши в бік телевізора.

      – Не треба. Місце перевірене.

      – Вам уже доповіли про останні події у Храмі?

      – Що ти маєш на увазі під «останніми подіями»?

      – Те, що Корецький привіз туди профана.

      – Навіть у перевіреному місці, брате, не варто називати прізвищ.

      – Вибачте, Суверене.

      – Він привіз його за наказом Великого Майстра. Великий має право призначати незалежне розслідування. Тобто робити дурниці. Зрештою, ті, хто напав на Храм, розраховували саме на таку його реакцію. Вони добре поінформовані.

      – А сенс?

      – У них в охоронному агентстві є «кріт».

      – Це припущення?

      – Це логічний висновок.

      – Той профан, якого привіз брат К.?

      – Не обов'язково. Профан звітує керівникам своєї контори, відповідно, інформація про Храм, його охоронні системи та все інше потрапляє до рук «крота».

      – Звідки вони знали, що Великий Майстер звернеться саме до цього агентства?

      – Директор агентства – близький родич Великого Майстра. Чоловік його рідної сестри.

      – Як усе просто… Отже, вони знають про Генератор.

      – Братство ніколи не страждало від дефіциту зрадників.

      – Але, Суверене, наскільки мені відомо, кількість тих, хто знає, обмежена. Дуже обмежена.

      – Це правда. С припущення, що інформація могла потрапити до ворогів від хранителів попереднього покоління.

      – Вороги так довго чекали?

      – Можливо, в них не було замовника. Для таких операцій потрібний відповідний ресурс. Але можуть бути й інші пояснення. Наприклад, інформація знаходилась у банківському сейфі, доступ до якого спадкоємці померлого зрадника отримали лише після тривалої судової тяганини. Або щось подібне.

      – Це лише припущення?

      – Це версія тих, хто займається вирішенням проблеми.

      – Я зрозумів. Але це питання потребує негайного прояснення.

      – Над цим працюють.

      Добродії надпили охолодженого вина з вузьких високих бокалів. У телевізорі