Название | Доки світло не згасне назавжди |
---|---|
Автор произведения | Максим Кидрук |
Жанр | Приключения: прочее |
Серия | |
Издательство | Приключения: прочее |
Год выпуска | 0 |
isbn | 9786171272927 |
– Ми?
– Ілля мені освідчився!
Ілля Ісаєв навчався на четвертому курсі стоматологічного факультету ТДМУ. Інді познайомилася з ним у маршрутці дорогою додому в травні 2017-го – хлопець, як і вона, був із Рівного. На літніх канікулах вони почали зустрічатись і відтоді не розлучалися. Рута вперше побачила Іллю в грудні того самого року й одразу прозвала хлопця Очкастим Мачо. Ніяким мачо, звісно, він не був, радше навпаки – височенний, в окулярах, страшенно худий. І дуже тихий. За кілька днів до Нового року Ілля приходив до них додому, типу, знайомитися з батьками, і Рута почула його голос лише наприкінці вечора, коли хлопець майже нечутно подякував Аміні за вечерю. Після того вона цілий тиждень кепкувала із сестри – мовляв, її новий хлопець виявився таким мовчазним, що під час вечері його доводилося постійно штурхати, просто щоби переконатися, що він при свідомості. Насправді ж про характер Іллі Рута знала здебільшого зі слів сестри – розважливий, вихований, розумний. І отепер, після двох років стосунків, Очкастий Мачо запропонував Інді стати його дружиною.
Рута ледь не випустила смартфон із рук.
– Жартуєш?
– Ні! Просто на парах!
Рута уявила, як незграбний Ілля із маслакуватими руками та гострим борлаком опускається на коліно перед її сестрою на очах у цілого потоку й пересилила бажання скривитися.
– Як?
– Ну, не зовсім на парах. – Інді аж розпирало. – Ти ж пам’ятаєш, я маю доступ до ксерокса в деканаті, ну й Ілля іноді просить мене зробити якісь копії. Нечасто, але просить. Сьогодні після першої пари він знайшов мене, дав папку з якимись паперами та попросив їх відксерити. Додав, що перед четвертою парою все забере. Я звільнилася лише після третьої пари, прийшла до деканату й почала ксерити. Там із десяток аркушів було, якісь матеріали з терапевтичної стоматології, питання на екзамен, щось іще, а насамкінець – ну, останній аркуш, – на ньому був комікс.
Рута подумала, що почула щось не те, і перепитала:
– Комікс?
– Так! – Інді засміялася, наче від лоскоту. – Намальований від руки комікс! Аркуш було поділено на чотири частини. На першому малюнку – приміщення, на стіні якого написано «Деканат», а в кутку біля ксерокса стоїть дівчина, типу, щось ксерить. Друга картинка – до деканату заходить високий хлопець. На третій картинці він стає перед дівчиною на коліно та простягає їй долоню. На долоні – коробочка з каблучкою, а над головою висить хмарка із запитанням: «Станеш моєю дружиною?». Потім, на четвертому малюнку, дівчина нахиляється до хлопця, і над нею теж хмарка, але порожня. А внизу під усім цим – дрібний підпис: «Інді, будь ласка, впиши свою відповідь».
Початковий скепсис потроху влягався, і Рута вигнула брови. Це було дивно. І круто водночас. Вона ніколи б не подумала, що Очкастий Мачо на таке здатен.
Інді захоплено продовжила:
– Я схопилася за ручку, нашкрябала «ТАК», вискочила з деканату, а він на мене