Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

і не «хуторянка».

      Для української інтелігенції я була тільки «лукава полька» або «погана ляшка», як мене титуловала у вічі одна молода, дуже талановита поетка95.

      І ніколи нікому з них не прийшло на думку запитати: хто я, чому я серед них…

      Еспанія була і буде завжди моєю батьківщиною!

      Україна ж є для мене куточком грецької Аркадії – країни Психе-Аркадійкі, в якій залишилось, може, більше відгуків Геляди, як у сучасній Греції, на яку різні негеленські впливи поклали свою патину96. Може, я помиляюсь? Що ж – errari humаnum est97!

      «…Que dolor, que tremento dolor este

      de marcharnos del mondo sin haver

      escrito la pagina, precisemento, que

      habiesma querido escriver…»98

      I

      Опікун

      Дону Еугеніові де Кастро Ляцерда і Медінацелі Фернандес де Кордова і Фіґероа лишилось пробути в Кордові тільки п’ять день. Здавалось, що про це нагадували молодому старшині королівської гарди п’ять пальців «Фатьминої руки» – символ п’ятьох мусульманських чеснот99, що ним так гойно100 прикрашені кордовські будови.

      Якщо не вхопиш щастя рішучим рухом – раз у раз повторював собі Еугеніо, – життя твоє лишиться навік благально простягненою рукою.

      П’ять день!

      А по них – знов Мадрід, почесні варти в королівському палаці, військові паради, забави… товариське життя, блискуче і порожнє, як ті мильні баньки101, що ними бавляться діти…

      З інтенсивно синього неба спека ллється потоком розпаленого металу, наповнюючи собою по береги вуличку, подібну до пересохлого уеду102 пустині.

      Дон Еугеніо заблукав у старій Кордові, заплутався у своїх думках, пекучих, як цей день.

      Нога підкнулась на нерівному бруку об камінь, що лежав тут, мабуть, ще за часів каліфів. В заглубленню стіни блимнуло – майже безбарвне у сліпучому сонці – світелко лампади перед статуєю Пресвятої Діви.

      Молодий старшина відсалютував святому зображенню, як велить звичай, по-військовому, немов прапору. Перебіг поглядом заплетений гірляндою, кучерявий арабський напис на червоно-цеглястому фаянсі маврського орнаменту. Добре знав арабську мову, бо любив читати арабських авторів, на сторінках яких історичні події переплетені барвистими легендами, як металево-темне листя лаврів ніжними пахучими квітами.

      – Наша доля, – проголошував маврський посвятний вірш, – завішена у нас на шиї.

      – Як амулет? Чи як ярмо? – всміхнувся дон Еугеніо. І ще раз повторював собі, як повторював це протягом всього цього місяця своєї відпустки, що провів її в Кордові.

      – Мушу від’їхати! Мушу! Щоб більш ніколи не зустрінутись на свойому життєвому шляху з доньєю Ангустіас де Рохас і Карраско. – Ішов, як прочанин до Мекки103, не приймаючи жадних вражінь, не відчуваючи ані нестерпної спеки.

      Спинився лише перед брамою – підковою, затягненою тонкою філіграною кованих залізних ґрат.

      Таємною

95

Лятуринська (Н. К.). Наталена Королева згадує українську художницю, письменницю та громадську діячку Оксану Лятуринську (1902–1970), з якою спочатку познайомилася листовно, щоб замовити скульптурну композицію на могильний пам’ятник В. Короліву-Старому.

96

Патина (італ. patina) – плівка, наліт різноколірних відтінків (від зеленого до брунатного) на поверхні виробів з бронзи, міді, латуні, що виникає через корозію металів.

97

Errare humаnum est (лат.) – людині властиво помилятися.

98

«…яка болість, яка страшлива болість відійти з цього світу, не написавши сторінки, саме тієї, що її хотілось написати…» (з приватного листування) (Н. К.).

99

Вважається, що давній захисний амулет юдеїв та арабів у вигляді долоні з оком, так звана рука Фатіми, в ісламі символізує 5 стовпів віри: символ віри, молитву, пожертву, піст, прощу.

100

Гойно – щедро, розкішно.

101

Тобто мильні бульбашки.

102

Уед – рівчак, глибока та вузька долина в пустині (Н. К.).

103

Мекка – місто в Саудівській Аравії, де народився пророк Магомет.