Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

і драматичної долі під назвою «Шляхами і стежками життя», якому передувала автобіографічна повість «Хрест».

      Не забувала авторка циклу «Легенд старокиївських» і про другу свою родову гілку. Легенда про Самсонову криницю в Києві «оживає» під її пером уже в проекції на романтичну долю її родича Карлоса де Ляцерда, який прибув на українські землі з турецької неволі разом зі своїм побратимом Адамом Дуніним-Борковським. Знала Наталена Королева, що на початку двадцятого століття на Подолі в Києві була і Самсонова криниця на вулиці Лакерди – кияни перехрестили внука Карлоса де Ляцерди, Єроніма Ляцерду, на Єроніма Лакерду. Це і спонукало письменницю створити легенду «Явлена вода (З легенд роду де Ляцерда)», в якій поява Самсонової криниці завдячується хлопчикові Самусю – внукові садівника діда Семена. Вода з цієї криниці виявилася цілющою – напився «явленої води» хворий Єронім Лакерда і став видужувати: «На місці ж “явленої води” звелів викопати криницю, а над нею статую поставити: сильний муж роздирає пащу левові»34.

      Наталена Королева залишила по собі низку автобіографічних оповідань, спогадів, уривків із задуманих повістей, новел: «Золоте серце», «Відгуки», «Ґонта», «Сарацинка», «Шовкова пані», «Східна казка (З пам’ятної книжки)», «La Monacella (З пам’ятної книжки)», «Учениця (З київських згадок)», «Наш не наш (Пам’яті Іллі Рєпіна)», «Київська Мотря (Типи старого Києва)», «Турецька неволя (Типи старого Києва)», «Невмируща вдача (Постаті старого Києва)», «Матія Батістіні», «Силует (Із записної книжки)», «Лік», «Подорожній», «Civis Romanus», «Анастатика», «У нічому не прогрішився!», «Самотність», «На Делосі», «З казок життя (Роксоляна)»…

      Життя цієї талановитої письменниці, яка створила оригінальний неоромантичний художній стиль і збагатила українську літературу «оживленим» її багатющою уявою і фантазією духовним світлом інших культур, обірвалося 1 липня 1966 року в чеському Мельнику.

      Чи збереглася могила Наталени Королевої? І де вона була похована, на якому кладовищі? Очевидно, що поруч зі своїм дружиною Василем Королівим-Старим. У неділю, 24 березня 2013 року, після завершення роботи міжнародного симпозіуму, присвяченого 90-річчю від дня народження видатного українського і чеського літературознавця та фольклориста Ореста Зілинського, Іван Драч, Ростислав Радишевський і автор цих рядків вирушили до Мельника.

      Спочатку замірилися відвідати костел Святої Людмили – покровительки Чехії, яку молитовно вшановувала Наталена Королева. Не раз Наталена відвідувала цей третій у Чехії костел, присвячений улюбленій чехами святій. Він був, за легендами, побудований на тому місці, де після прийняття християнства донька князя Славибора Людмила заночувала, бо жителі містечка, яке тоді мало назву Пшов, були ще язичниками і не дозволили християнці перебути серед них ніч. Коли приходила до старого міста і замку, то після служби намагалася ще побути на самоті в капличці своєї покровительки святої Людмили,

34

Королева Наталена. Предок. – С. 624.