Загублена земля. Темна вежа III. Стивен Кинг

постарайся не скинути мене на землю.

      Роланд кивнув і почав спускатися схилом додолу. Едді не відставав, штовхаючи перед собою візок і намагаючись не надто сильно вдаряти його об камені, що тут і там вигулькували з землі, наче великі білі кісточки пальців. Зараз, коли ведмідь врешті-решт стулив пельку, ліс видався Едді набагато тихішим – тепер він почувався мало не персонажем одного з тих наївних старих фільмів про джунглі, людожерів і здоровенних мавп.

23

      Знайти ведмежий слід було легко, проте йти цим слідом виявилося непросто. Миль за п’ять від галявини вони потрапили в низинну грузьку місцевість, що лише трохи відрізнялася від болота. Коли земля нарешті пішла вгору й стала трохи твердішою, Роландові витерті джинси вже просякли водою до колін, і дихав він важко, з довгим присвистом. І все ж він був трохи в кращій формі, ніж Едді, якому боротьба з Сюзанниним візком у рідкому болоті й стоячій воді видалася надто нерівною.

      – Час відпочити й перекусити, – сказав Роланд.

      – О, дайте їсти! – відсапуючись, видихнув Едді. Він допоміг Сюзанні вибратися з ранця і посадив її на стовбур поваленого дерева, вздовж якого бігли довгі навскісні подряпини, залишені кігтями. А потім сам сів, а точніше – впав коло неї.

      – Ти забрьохав мій візок, білявий, – сказала Сюзанна. – Тепер увесь цей бруд залишиться у мене на попі.

      Він іронічно підвів брову.

      – От буде далі мийка для машин, то я особисто його помию. Та я навіть натру всю цю машинерію воском, щоб блищала. Домовились?

      Вона всміхнулася.

      – Тоді по руках, любчику.

      Довкола пояса в Едді був обв’язаний один із Роландових бурдюків. Едді постукав по ньому пальцем.

      – Можна?

      – Так, – сказав Роланд. – Але небагато. Щоб лишилося нам усім до наступного джерела. Так нікому не доведеться себе обмежувати.

      – Роланд, скаут-орел з країни Оз, – хихотнув Едді, знімаючи бурдюк.

      – Що таке Оз?

      – Вигадана країна з фільму, – відповіла Сюзанна.

      – Ні, все не так просто. Колись мій брат Генрі читав мені книжки. Я розповім тобі якось увечері, Роланде.

      – Чудово, – поважно відповів стрілець. – Мені страшенно хочеться дізнатися про твій світ більше.

      – Але Оз – це не наш світ. Сюзанна сказала правильно, це несправжнє, вигадане місце…

      Роланд роздав їм шматки м’яса, загорнуті в якісь широкі листки.

      – Найкращий спосіб вивчити нове місце – це дізнатися, про що воно мріє. Я залюбки послухаю про цей Оз.

      – Гаразд, тоді й з тобою домовились. Сьюз розповість про Дороті, Тото й Залізного Лісоруба, а я – решту. – Він увігнав зуби в свій шмат м’яса і схвально підкотив очі. М’ясо набралося пахощів листя, в яке було загорнуте, і тепер смакувало неймовірно. Едді проковтнув свою порцію, відчуваючи, що в шлунку весь час працьовито бурчить. Тепер, трохи віддихавшись, він почувався добре, ба навіть чудово. Тіло почало обростати рівномірною оболонкою м’язів, і кожна його частина зараз перебувала в злагоді з рештою частин.

      «Не переживай, – подумав він. – До вечора все знов почне