Піднесення. Стивен Кинг

я важу двісті дванадцять[8].

      Він знову сів біля своєї парки (яка ще раз задзвеніла). Боб уважно подивився на нього.

      – Як на мене, ти не можеш важити двісті дванадцять фунтів, Скотте. Ти мені вибач, але виглядаєш набагато важчим.

      – І здоровим?

      – Так.

      – Не хворим?

      – Ні. Я суджу лише зовні, але…

      – Маєш ваги? Звісно ж, маєш. Ходімо перевіримо.

      Доктор Боб ще якусь мить дивився на нього, загадуючись, чи Скоттова проблема насправді не в сірій речовині над бровами. З його досвіду, здебільшого через вагу нервують жінки, але і з чоловіками трапляється.

      – Добре, ходи за мною.

      Боб повів його до кабінету, обставленого книжковими полицями. На одній стіні в рамці висіло анатомічне зображення людини, на іншій – вервиця дипломів. Скотт задивився на прес-пап’є між Еллісовим комп’ютером і принтером. Боб прослідкував за його поглядом і засміявся. Він підняв череп зі столу і кинув його Скоттові.

      – Це пластик, а не кістка, тож не турбуйся, якщо впустиш. Подарунок від старшого внука. Йому тринадцять, і, на мою думку, це такий собі «вік незграбних подарунків». Ставай отуди, подивимося, що там у тебе.

      У кутку стояли схожі на портал крана ваги, на яких можна було рухати два важки, один великий і один маленький, щоб вирівняти сталеву рейку. Елліс погладив пристрій.

      – Коли я закрив офіс у центрі, лишив собі тільки анатомічне зображення на стіні й оце. «Сека», найточніші медичні ваги в історії. Дружина подарувала багато років тому, і ти мені повір: її подарунки ніколи не бувають незграбними. Чи дешевими.

      – Настільки точні?

      – Скажімо так: якщо я зважу двадцятип’ятифунтовий пакет борошна і ваги покажуть, що він важить двадцять чотири, то я піду назад до «Геннафорда» й вимагатиму відшкодування. Зніми черевики, щоб вага була точна. А куртку ти для чого припер?

      – Побачиш. – Черевиків Скотт не скинув, натомість натягнув куртку під акомпанемент дзенькоту з кишень. Тепер, не просто повністю одягнений, а одягнений на значно холодніший день, ніж сьогодні, він став на ваги. – Поїхали.

      Зважаючи на черевики й куртку, Боб посунув противагу аж до позначки 250, тоді почав рухати її назад, спочатку пхав, тоді трішки поштовхував. Голка планки балансу не піднімалася на позначках 240, 230 і 220, що Докторові Бобу здалося чимось неможливим. Не в куртці й черевиках річ – Скотт Кері просто виглядав важчим. Можливо, він помиляється на кілька фунтів у розрахунку, але він зважив занадто багато ожирілих чоловіків і жінок, щоб настільки промахнутися.

      Планка збалансувалася на 212 фунтах.

      – А щоб мене качка копнула, – промимрив Доктор Боб. – Треба віддати на калібрування.

      – Я так не думаю, – заспокоїв його Скотт. Він зліз із ваг, засунув руки в кишені куртки. З кожної дістав по жмені четвертаків. – Роками відкладав їх у старому нічному горщику. Коли Нора пішла, він був майже повний. У мене десь по п’ять фунтів металу в кожній кишені, а мо’ й більше.

      Елліс промовчав. Він утратив мову.

      – Тепер

8

≈ 96,2 кг.