Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология

підгризли, то би нашу усю благовірную Русь чорт побрав і в трапезу до його матері заніс. Чого нас, Господи, борони.

      Амінь.

      Апокрифи

      Сотвореннє світа та злих духів

З Учительного євангелія Петра Колочавського 1737 р.

      Коли не було ні неба, ні землі, іно тьма і вода, і Дух святий літав понад водою і безоднею, то побачив у воді тінь свою, і визвав її з води і нарік іменем Іл. І став він старшим слугою Богу, а через гордість свою став прозиватися Сатанаїл.

      Послухай, чоловіче побожний: створив собі Бог слугу із води, то є Іла, а другого слугу із світлости і нарік його Михаїлом, третього із світлости, а нарік його Гавриїлом. Служили вони Богу достойно, якоже є писано: основав землю на воді, покрив землю небом, небо украсив сонцем, місяцем і звіздами, а землю украсив квітами, насадив рай, подля раю поставив сторожа, вужа золотого, котрого створив зі свого пальця. Рече Бог:

      – Сотворю чоловіка по образу свому і подобію.

      Сотворив Бог чоловіка з глини шостого дня, а день сьомий відпочивав Бог, Отець небесний. Узяв від облака кости Адаму, від моря – кров, від вітру – мисль. Потім Бог, Отець небесний, дмухнув на члонки глинянії Духом своїм Святим, уділив свого Духа Святого чоловікові і рече ім’я йому Адам. І був той Адам заввишки на сім ліктів і одну п’ядь.

      Потім дав Бог Адаму рай, аби став паном у раю: дерева райськії, звірі, худобу, гади, пернаті і всяке диханіє. Потім рече Бог:

      – Не добре чоловіку одному бути на землі! Се ж бо Адам сам один.

      Потім наслав Бог сон на Адама і той заснув. А Господь узяв одно ребро з його боку лівого і створив із нього жону. Устав Адам і рече:

      – Се нині кість від кости і плоть від плоті.

      І рече Бог Адаму:

      – Тобі даю під владу твою усяке диханіє райськоє, птиці, гади, дерева, худобу, пернатих. Тілько дерево одно, що є посеред раю, аби-сь із него овочі не їв, ані на лист йому не ступав. І даю тобі усі ріки райськії, а у раю чотири джерела: Физон, Геон, Тигрис, Ефратес – то є води солодкії.

      Усі три Ангели служили Богу: Іл, що із тіні і з води Бог його визвав, Михаїл, воєвода небесний, і Гавриїл, що благовістив Діві Марії, жи породить Сина Божого.

      Рече Бог до ангелів:

      – Підімо на вселенную!

      Понесли Бога Михаїл за правеє плече, Гавриїл за лівеє плече, а старший ангел Іл за ноги, як вельможного пана і князя, Створителя неба і землі, Бога Саваофа. Пішли Бог Отець із ангелами вселенную обзирати, як пан вітчизну свою. Сіли собі на пагорку: архангел Михаїл по правиці Бога сів, Гавриїл по лівиці, а Іл стояв перед паном своїм. Для тої-то причини із королем князі сидять, а слуги стоять, бо Михаїл і Гавриїл із світлого роду пішли, а старший слуга Іл із темности, з тіні, з води. Хоч же він був старший слуга, то тоє не помагало, бо Бог гнівен був на старшого ангела Іла. Коли іще Бог рай садив: овочі пречуднії, кедри, певги, циприси, дерева маслині та иньші, і послав Бог старшого слугу Іла до неба емпірейського по насіння, до неба одинадцятого по зернята, що мали ними рай садити. Той же слуга Божий Іл украв одно зерня і сховав його під язик, бо не мав де його инде сховати, не маючи на собі одіння. І тому