Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология

на Руси, літавцем і літавицею, спокушаючи закоханих, що тужать від любовної розлуки або тих, кого хіть опанувала. Чоловікам являються панни, а паннам – чоловіки.

      Апокрифи

      Слово про створення ангелів і архангелів та інші безплотні сили

З рукопису Іллі Яремецького-Білахевича 1748 року.

      Спочатку Творець небесний сотворив небо і землю, сонце, місяць, звізди на небі, а потім сотворив Бог предвічную мудрість, слуг своїх ангелів, архангелів, херувимів, серафимів, начала, власті, престоли, панування, сили. Сотворив дев’ять чинів на хвалу свою, а десятий чин – вогненний. Сатанаїл був слугою Божим першим і найстаршим був воєводою. І дав йому Бог десяту частину в небі. Тоді оний (той) Сатанаїл помислив: «Аз (я) поставлю престол собі на горах високих, на воздусі під небом і буду подібний до Бога всевишнього». Та Бог Творець знав його помисел і розгнівався на Сатанаїла. У той час вогонь перед ним возгорівся, окрест його буря великая знялася, вогонь від лиця його спломенився. І розгриміло небо, і оболоки (хмари) стали тріскати, явилися гради, вогненні стріли, блискавиці великії. І злякався Сатанаїл, став темним і впав з небес зо всім хором своїм. І летіли ангели його з небес сорок день і сорок ночей. Видячи тоє, другі хори устрашилися предвічного Бога Творця. У той час архангел Михаїл підняв оболок, на якому Бог предвічний сидів, і скрикнув голосом великим до ангелів:

      – Воньмім! Воньмім! Святая святих! Візьмімо Бога небесного на поміч!

      Видячи тоє, ангели зібралися всі до святого архистратига Михаїла і заспівали пісню ангельську:

      – Свят! Свят! Свят! Господь Саваоф, ісполни небо і землю слави єго.

      Ото тоє значит собор архангела Михаїла. І поставив Бог Творець архангела Михаїла на небесах старшим чиноначальником, воєводою сил небесних, а Сатану струтив із неба, і він став дияволом, неприятелем душевним. І так, братія, не хотів Сатанаїл бути ангелом пресвітлим, і за те учинився темним. Так і ми, християне, не будьмо горді, абисьмо не вивержені були із царствія небесного, як Сатана із гордощів втратив лик ангельський. Бог, предвічная мудрость, не терпить гріха гордому чоловікові, а смиренному благодать дає, а гордим противиться. Як чоловік запорохи (порошинки) в оці не може вдержати, так грішник не може в царстві небеснім бути. Богу нашому слава во віки, амінь.

      Як Сатанаїл став дияволом

Рукопис XVII ст. отця Теодора з Дубівця.

      Коли сотворив Бог рай, то не було тоді ні ангела, і нікого, тільки Господь і Сатана. І що велів Господь садити, Сатана крав від усякого саду потай від Господа і розсипав посеред раю. Господь прорік:

      – То буде тіло моє і я сам буду, і тобі буде на вигнання.

      І, пішовши геть, сказав Сатанаїл:

      – Господи, благослови все, що я насадив.

      Господь прорік:

      – Аз єсьм тут посеред раю, і коли вийде Сатанаїл, нехай бачить дерево своє, дерево його ж вижене з раю.

      І почорнів Сатанаїл і став дияволом. Дерево ж виросло на три стовбури: один стовбур Адамів, другий стовбур Євин, третій стовбур посередині