Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология

медведі і вовчиська. Так же сотворив лисиці, горностаї, коти, миші і иньшії преутішнії звірята.

      І побудував їм Господь рай, плотом моцним огородив і податтю його подперл. Там же насіяв дубини, грабини, ліщини, ольшини. В огородах насіяв свікли, ріпи, редьки, моркви, пастернаку і іншого хвасту і дерева.

      І ходить собі Господь, глядить, щоб якоє порося не вилізло. Коли одним оком гляне на небо, аж ся небо засолопіло, сонце вуха спустило і звісило.

      І рече Господь сам до себе:

      – Ой, не дармо! Ах, Бог мя, не дармо!

      А то таки-м, мої дітуньки, преподобенством на небі било. Аж Люципер, найстарший архангил, которий ся з Михайлом бив побратав, посватав, покумав, бо оба-два з собою робляли, пивали і, як роднії браття, все з собою і спали. Аж, яко мовлять, ut compleretur[2] знати, же ся і побили. Яко ж ся і так стало. Того ж бовім часу Михайло упився, як світач, а Люципер, злодій, почав ся бунтувати. Достерігши тоє, іншії ангели скочать до Михайла. І кликне на нього один ангел:

      – Гаразд, пане Михайло! Спиш, щоби-сь не встав!

      А Михайло порветься, ні проспавшися, ні прочумавшися, скочить з великим галасом до Люципера:

      – А що ти, пане Люципере, робиш? Чи вже то ти бунти підносиш? А чім ся ти, пане-брате, не контентуєш тим, що тобі Господь надав?

      На що Люципер рече:

      – А ось бо я собі збудую другий варштат і буду подобен Господу!

      На що Михайло рече:

      – Ото ж то ти, куме, бредиш! Бити тобі чортом – не попом! Їсти тобі говно – не проскури!

      А Люципер Михайла хопить в щоку, аж ся поточив. Порветься Михайло і кликне:

      – Ей! Тепер же не бивши кума – не пити пива!

      Кинеться до оружжя – до ножа, до чечуги, до мачуги, до меча, до бича, до самопалу, щоби бити Люципера непомалу. Скоро ся до такого оружжя порвав – зараз неборак пан Люципер од страху аж перднув. А Михайло його потім то по руках, то по ногах, то по плечах. Посік, порубав, покалічив і к чорту за землю струтив. А других побратимів його так же покалічив, порубав, постинав. Там же, діру в небі продравши, за першим Люципером до пекла скинув.

      І стоїть собі Михайло з мечом, стурбований, задихався, утомився. Аж сунеться Господь і рече до Михайла:

      – А що, Михайле, чи гаразд ті ся діє?

      На що Михайло одказав:

      – Ой, Господи! Все не гаразд, коли тебе в дому немаш!

      І рече до нього Господь:

      – Не фрасуйся, диваку! Уже я знаю, що ти Люципера і других побратимів його поскидав к чорту на землю, за що я тебе уконтетую.

      І, взявши його за руку, як веде, так веде. І завів його на найвищую гору. І рече до нього:

      – Ото ти, Михайле, будеш найстаршим ангелом і трубачом, і в трубу затрубиш на онії суди.

      Казав ся йому вертати до неба, а сам пішов до раю.

      Коли прийде до раю – аж там свині морков викопали, вороб’ї просо виклювали, зайці щепи поламали.

      Розсердився Господь і, не знаючи, що далей чинити, ходить собі од стіни до стіни, од кута до кута.

      Аж надибав глину. І, взявши тую глину, як ліпить, так ліпить. Уліпив руки, уліпив ноги, уліпив

2

Ut compleretur – для повноти (лат.).