Моральні листи до Луцилія. Том II. Луций Анней Сенека

на звук дихання, яке проходить крізь них чи вилітає з них; не зброю, не стіни, не війни; ні, вона мислить про користь, пестить мир, кличе рід людський до згоди.

      (27) Вона, повторюю, не коваль необхідних знарядь. Навіщо приписувати їй так мало? Перед тобою та, чиє мистецтво облаштовувати життя. А всі інші мистецтва у неї в підпорядкуванні: бо їй підвладне життя, а тому і все, що служить прикрасою життя, яке вона, втім, спрямовує до блаженства, веде до нього, відкриває до нього шляхи.

      (28) Вона показує, що біда, а що видається бідою; рятує душі від марнославства і дарує їм стійку велич; душу спесиву, ту, що красується напоказ, приборкує; не дозволяє нам не знати різниці між величчю і пихатістю; дає нам осягнути і природу, і себе самого. Вона пояснює, що таке боги і які вони; що таке підземні сили, і лари, і генії, і божества другого роду – душі, що стали вічними; де вони перебувають, що роблять, що можуть і чого хочуть. Така її посвята, яка відкриває не міське святилище, а величний храм всіх богів, що називається світом, і в ньому відкриваються духовному зору справжні кумири, справжні лики, – тому що для такого величного видовища очі занадто слабкі.

      (29) Потім вона йде до початку всіх речей, до закладеного в основу всього вічного розуму і сили, що розвиває насіння сущого, кожне на свій лад. Потім вона береться за дослідження душі, – звідки вона, де вона, чи довговічна, на скільки членів розділена. Потім філософія переходить від тіл до безтілесного, розбираючи, що таке істина та які її докази, і ще – як розрізнити двозначне в житті і в словах, бо і тут і там істина й обман перемішані.

      (30) Я стверджую, що мудрець не відійшов від низьких ремесел, як вважає Посідоній, а взагалі до них не наближався. Він би вирішив, що недостойне винаходити щось недостойне вічного вжитку, не взяв би того, що доведеться відкласти.

      (31) «Анахарсіс, – говорить Посідоній, винайшов гончарний круг, на якому ліплять глеки». А потім, зустрівши гончарний круг у Гомера, воліють думати, ніби підроблені ці вірші, а не переказ. Я не заперечую, що цю річ створив Анахарсіс; а якщо так, значить, винайшов її мудрець, – але не як мудрець: бо всі мудреці багато що роблять не як мудреці, а як люди. Уяви собі швидконогого мудреця: він всіх обжене, але як швидконогий бігун, а не як мудрець. Я б хотів показати Посідонію склодува, який диханням надає склу багато таких форм, яких не виліпить і уміла рука. А спосіб цей відшукали після того, як стало неможливим відшукати мудреця.

      (32) «Демокрит, – стверджує Посідоній, – за переказами, винайшов склепіння, в якому вигин ухилу покладених каменів замикається серединним каменем». – А це, по-моєму, неправда. Бо незаперечно були і до Демокрита мости й ворота, а їх верхня частина майже завжди вигнута.

      (33) І потім ви забули, що той же Демокрит нібито винайшов спосіб пом’якшувати слонову кістку, перетворювати розплавлену гальку в смарагди – таким способом і досі фарбують підходящі для цього камінці. Нехай це винайшов мудрець, – але робив це він не як мудрець: бо і він робить багато такого, що люди