Название | Моральні листи до Луцилія. Том II |
---|---|
Автор произведения | Луций Анней Сенека |
Жанр | Философия |
Серия | Істини |
Издательство | Философия |
Год выпуска | 0 |
isbn |
(19) А природа дає вдосталь всього, чого вона потребує. Пристрасть до розкоші відійшла від природи, вона щоденно сама себе розпалює і росте вже багато століть, винахідливістю сприяючи вадам. Спочатку вона побажала зайвого, потім протиприродного, а наостанок перетворила душу в рабиню тіла і примусила її служити його похоті. Всі ці ремесла, шум яких розбурхує місто, працюють на потребу тілу, якому раніше відпускали стільки, скільки рабу, а тепер підносять все, як господарю. Тому в тій майстерні тчуть, в цій кують, в тій варять парфуми, тут навчають зніженим рухам тіла, там – зніженим, розслабленим наспівам. Загубилася природна міра, яка обмежувала бажання необхідним; тепер бажати, скільки треба, значить, виглядати селюком або жебраком.
(20) Важко повірити, Луцилію, до чого легко приємність речей відводить геть від істини навіть великих людей. Ось Посідоній (по-моєму, один з тих, чий внесок в філософію більший, ніж чийсь інший): йому хочеться описати спочатку, як одні нитки сукаються, інші тягнуться з м’якого розпушеного волокна, потім як підвішений тягар випрямляє і натягує основу, як пропущений уток, щоб пом’якшити жорсткість основи, яка стискає його з двох боків, бердом притискається нитка до нитки, і він говорить, ніби ткацьке мистецтво винайшли мудреці, забуваючи, наскільки пізніше було придумано більш тонкий його вид, коли
Тримає основу навій; станок – розділяє тростинка;
Ось вже вставлено і уток між гострих зубців: пальці
Перебирають його. Проводячи між нитками основи
Зубцями берда, його прибивають вони, вдаряючи…
А що коли б довелось йому подивитись на тканини нашого часу, з яких шиється одяг, який не тільки нічого не приховує, а й не захищає не тільки тіло, а й сором?
(21) Потім він переходить до землеробів і не менш красномовно описує землю, кілька разів зорану плугом, щоб пухкий ґрунт легше давав шлях кореням, а після кинуті в борозну насіння і трави, виполоті вручну, щоб потім випадкова дика прорість не погубила посіви. І це, за його словами, є справою мудреця, наче зараз землероби не придумують багато нових способів збільшити родючість.
(22) А потім, не задовольняючись цими уміннями, він посилає мудреця до млина і до пекарні. Ось що він розповідає про це, як мудрець, наслідуючи природу, почав виробляти хліби: «Зерна в роті подрібнюються твердістю