Лiтература. Отсутствует

підготовки священиків); світська (приватна) школа домашнього навчання (переважно для купців та ремісників).

      Усі ці школи облаштовувалися за грецьким зразком, тобто з поєднанням інтелектуального, музичного та фізичного навчання. За програмою середньої школи учні вивчали так звані «сім вільних мистецтв». До них входили граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Загальнообов’язковими були і заняття спортом. При здобутті вищої освіти до згаданих дисциплін додавалася філософія. До речі, антична система навчання (з незначними змінами) збереглася дотепер, у нас ті ж самі три ступені – початкова школа, середня й вища.

      У всіх слов’янських мовах є слово «школа», що походить від давньогрецького «схоле».

      Останнє означало спочатку «затримка», потім «заняття у вільний час», далі «читання», а вже пізніше «лекція» і «школа». Нині це слово означає навчальний заклад, який здійснює загальну освіту. А ще: набування знань, досвіду, навичок, практичні знання; напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці; група учнів, послідовників, чиїхось однодумців.

      Азбука теж вивчалася за зразком давніх греків – спочатку назви букв, а потім склади. Такий спосіб дістав назву силабічного.

      Для письма наші предки використовували вкриті воском дерев’яні (найчастіше) дощечки, на які наносили слова спеціальною паличкою з гострим кінцем.

      Пергамент як матеріал для письма з’явився в III ст. до н. е. Він являв собою особливим чином оброблену шкіру телят або козенят. Писати на ньому можна було з обох боків, фарба легко знімалася, тому його можна було використовувати кілька разів. Але коштував він шалені гроші. Книга, написана на пергаменті, коштувала стільки, скільки велика ділянка землі разом з будинком.

      Пергамент, який на Русі звався хартією, теж був доволі дорогим, тому на ньому писалися зазвичай дуже важливі державні документи. Ця копітка справа доручалася лише вправним переписувачам, які добре володіли так званим уставним письмом і виводили літери пером з очерету, розщепленим на кінці.

      У середні віки писемність набула більшого поширення. У Європі з’являються перші університети, все більше простих людей прилучаються до письма. В Росії та Україні особлива увага приділялася вивченню старослов’янської мови, яка викладалася в культурно-освітніх центрах.

      В Україні перший такий центр відкрився у м. Острог на Волині. Він був заснований у 1576 році князем Костянтином Острозьким.

      Азбука (від перших слов’янських літер «аз» (а) та «буки» (б) – сукупність літер, розміщених в усталеному для кожної мови порядку; те саме, що й алфавіт, абетка.

      Термін «буквар» увів у XVII ст. відомий український письменник і публіцист Мелетій Смотрицький. Він же став і засновником слов’янської філології. Видана ним «Грамматіка славенскія» (1618—1619) майже два століття була єдиним підручником з цього предмета. Пізніше славетний російський вчений М. Ломоносов