Лiтература. Отсутствует

стільця, який маємо у своїй уяві.

      Або візьмемо слово «груша». Його поняття об’єднує всі груші на світі, які існували, існують і будуть існувати. Ботанік матиме справу з описом дерева, якому притаманні конкретні властивості – період росту, цвітіння, будова крони, плодів і т. д.

      А от письменник може створити образ груші. Це неперевершено відтворив І. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім’я». Перечитаємо ті чудові рядки. Насамперед, це груша стара, розлога і дуже родюча, бо через її щедрий врожай якраз і скоїлася чергова ворожнеча між двома сім’ями. Як відомо, все скінчилося тим, що «груша всохла, і в обох садибах настала мирнота і тиша».

      Отже, за допомогою уяви та майстерного володіння словом письменник створив яскравий художній образ, який впливає і на сюжет, і на характери героїв, – образ дерева, який сам стає «дійовою особою» твору.

      Отже, головна ознака літератури – це відтворення образу, втіленого у явищі, людині, предметі чи дії. Слід ще раз наголосити, що шлях від слова до поняття і образу – це не лише шлях від певної системи звуків та знаків до сучасного мислення. Це також шлях до глибшого сприйняття світу, збагачення емоційних вражень. Сприймаючи будь-який твір, читач має нагоду не лише насолоджуватися пригодами героїв, але й вдосконалює уяву, розуміння того, що стоїть за тим чи іншим поняттям і образом. Це значно розширює світогляд, культуру сприйняття світу, що стане у пригоді в оволодінні будь-якими знаннями.

      Чи була мова єдиною

      Задамо питання: якою мовою зручніше читати художній твір? Хтось скаже – українською, хтось – російською, а хтось так добре оволодів англійською, німецькою чи, наприклад, польською, що йому байдуже – аби книжка була цікавою. Одне не підлягає сумніву – що більше мов знає людина, то вищою є її рівень спілкування і ширшим кругозір. Знати кілька мов корисно ще й тому, що це збагачує пам’ять. Таке збагачення – добра передумова для успішної діяльності в будь-якій сфері життя.

      Щоб класифікувати мови, вчені-лінгвісти використали метод, який дозволив встановити спорідненість та неспорідненість мов. Завдяки цьому вдалося класифікувати мови на сім’ї та групи, яких виявилося майже 50.

      Три найпоширеніші з них – германська (датська, шведська, норвезька, англійська, голландська, німецька мови, сучасний ідиш), романська (французька, іспанська, італійська, румунська, португальська мови) та слов’янська (українська, російська, білоруська мови). Таким чином, якщо добре оволодіти англійською, то й інші мови цієї групи виявляться легшими для оволодіння. А знання, наприклад, української мови дозволить вільно читати російською та білоруською без будь-якого перекладу.

      Скільки на світі мов? Поки що вчені не дійшли згоди щодо розв’язання цього, на перший погляд, нехитрого питання. Називають різні цифри – 2 тисячі, 3 тисячі, а то навіть і більше. Якщо мови Європи ще якось можна приблизно порахувати, то, скажімо, негритянські наріччя або мови індіанців Америки взагалі не підлягають переліку,