Олмейрова примха. Джозеф Конрад

англійських конра-дознавців, коментуючи цей запис, влучно назвав прототип Олмейра «незвичним поєднанням мрійника та недотепи». Транспонований у текст роману, Олмейр змінив ім’я та національність і примножив енергію на шляху до само-реалізації. Син скромного службовця ботанічного саду на Яві, голландець Каспар Олмейр з легким серцем і ще легшим гаманцем, озброєний знанням англійської мови та арифметики, вирушив колись підкорювати світ, упевнений у своєму успіхові. Він якнайкраще втілює історію маленької людини, захопленої коловоротом колоніальної лихоманки, яка приречена програти у суперництві із вправнішими хижаками. Однак, на відміну від свого оточення на Борнео, Каспар Олмейр не розлучається із мрією про кращу, гідну долю – якщо не для нього самого, то для його улюбленої дочки Ніни.

      Психологічна драма героя – передусім драма його батьківських почуттів, але крах його кар’єри закономірний. Причини поразки Олмейра автор убачає не лите у зовнішніх обставинах, яких той не зміг подолати, але в його індивідуальному моральному досвіді. Люди та події з минулого Олмейра – яскраві й по-своєму непересічні особистості. Такими є його перший господар, голландець Вік, легендарний у колоніальному просторі «король моря» Том Лінгард та його прийомна дочка, у майбутньому – дружина Олмейра. На шляху Олмейра постають або звичайнісінькі авантюристи, або натури сильні, вітаїстичні, що живуть за визначеним для себе моральним законом і не здатні ані змінити себе, ані оцінити інших. Олмейр почав зі спроби підладнатись під модель існування останніх, однак заїжджі торговці чи комерсанти з його самбірського оточення безпомилково відчувають його внутрішню слабкість і користуються нею. Так чинить і Лінгард, видаючи за нього, хай із великим посагом, свою названу дочку, знайдену ним колись на борту малайського піратського судна. Слабкість Олмейра відчуває його дружина і, всупереч нормам східної моралі, не підкоряється чоловікові, а постійно бунтує проти нього. Слабкістю батька користуються його улюблениця Ніна та її коханий Дейн. Парадоксальним чином слабкодухий та наївний невдаха Олмейр переймає від своїх опонентів і супротивників передовсім прагнення до могутності та влади. Колись голландські та англійські колоніальні торговці без проблем вели в Самбірі свої справи. Антагонізм між цими конкурентами зростав, але мрія Олмейра – скористатись їхнім розбратом і розбудувати власну торгівлю – не справдилася. Для всіх великий дім Олмейра, побудований задля ведення великих торговельних операцій, – примха, помилка або й безумство (folly).

      Xудожній простір вигаданого Конрадом Самбіра позначений історичними деталями різного плану. Так, Дейн, син впливового раджі, який не підкорився завойовникам, символізує спротив місцевого населення поневолювачам, але цей порив поодиноких сміливців не матиме успіху. Образ Дейна досить умовний, однак авторська симпатія до туземного принца очевидна.

      Образ дочки Олмейра Ніни складніший. Її захоплення