Воля Ізабелли. Ганна Гороженко

на нашій землі може гарантувати лише матінка Церква. А тому буллу нашого Папи Климента XII ми маємо виконати. Польща повинна бути очищена від масонів. І повірте мені: тоді вас і ваші задуми підтримають всі королі Європи, для яких Папа – названий батько.

      – Так, ваше… Так-так, я розумію. Я все зроблю, що в моїх силах.

      Карета з четвіркою мчала вулицями Варшави. Екіпаж пролетів повз розкішний палац єпископів Краківських. Але не зупинився. Ігнацій Солтик у Варшаві інкогніто. Більше того – у місті будь-якої миті йому загрожує арешт. Карета різко зупинилась, співрозмовник у чорному вийшов. Каетан Солтик оком не встиг моргнути, як постать розчинилась серед цілковитої темряви. Четвірка стрімголов рушила далі.

      Єпископ Краківський взяв у руки розаріо. Він намагався молитись – та зосередитись було важко. Йому заважала лють і місяць, який, здавалось, цієї ночі по-зрадницьки надто яскраво світив. На небі й справді не було ані хмаринки.

      Нарешті карета зупинилась біля брами. Єпископ почув голоси візників, скрипи засуву та воріт. Екіпаж в’їхав у монастир. Звідси лідер бунтівників вже на світанку поїде геть. Каетан Солтик важко спустився з підніжки екіпажу, почалапав до вузьких дверей у внутрішньому дворі обителі, а далі – коридором у крихітну чернечу келію. Там з вечерею чекав на нього відданий вікарій.

      Солтик був втомлений, повільно зняв єпископський комірець, червоний сюртук і лишився в сорочці з пишними рукавами. Всівся за стіл і наказав вікарію брати перо й писати. Поки налив собі вина та присунув срібну тацю із засмаженою гускою, помічник вже приготувався нотувати.

      – Пиши: «Брате Красинський, ми починаємо нашу справу. Веди своїх людей на Бар. Заберемо в князів Любомирських їхнє місто і зробимо нашою ставкою. Ми починаємо гру. І. К.»

      Солтик зробив ковток вина. І продовжив:

      – Цей лист відправиш брату єпископа Каменець-Подільського, копію – Йосифу Пулавському, адвокату. І ще одного листа пиши.

      Солтик долив у келих води.

      – Дуже міцне тут вино. Передай настоятелю, що негоже таке міцне тримати в монастирі. Пиши далі:

      «Мій друже, пишу тобі і сподіваюсь, що після того, як ти цей лист прочитаєш, то спалиш його і нікому не розповідатимеш. Твоє завдання – зв’язатись із дружиною підстолія Литовського – молодшого брата Любомирського, слабкого розумом. Вона на тебе чекатиме у Львові. Після її сигналу ти поїдеш у їхній маєток у Побережі та захопиш його своїми силами. Малих дітей Любомирського ув’язниш і ні за яких обставин не здаватимеш фортецю. Лист цей знищ, а в разі провалу забудь моє ім’я. І хай Господь тобі помагає, друже мій».

      Все. Цей папір не підписуєш і відправляєш шляхтичу Бобровському. Він все зрозуміє.

      По вечері Каетан Ігнацій Солтик припав на коліна до темного хреста на білій монастирській стіні, дістав свої чотки й почав ревно молитись. З часом молитви переростали у важкі роздуми, й він не зчувся, як за крихітним ґратованим віконцем небо стало світлішати. Цієї ночі єпископ краківський не спав. З першим